Що таке трансгенні організми?

Що таке трансгенні організми? 

Трансгенними називають рослини і тварин, що містять у своїх клітинах ген чужого організму, включений у хромосоми. Їх отри­мують, використовуючи методи генної інженерії. Трансгенні орга­нізми можуть мати велике значення для підвищення ефективності сільського господарства та в дослідженнях у галузі молекулярної біології.

    Перші генетично модифіковані організми, одержані з допо­могою методів молекулярної біології, з’явилися на світ лише у 80-х роках XX століття. Вчені зуміли змінити геном рослинних клітин, додаючи в них необхідні гени інших рослин, тварин, риби й навіть людини.

Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном зі співробітниками 1980 р. На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетично моди­фікованих сортів тютюну й томатів, стійких до вірусів. А 1994 р. в США вперше надійшли в торговельну мережу продуктів харчу­вання - плоди генетично змінених томатів зі скороченим строком до­зрівання.

    Широкомасштабне вивільнення в довкілля трансгенних орга­нізмів розпочалося 1996 р. Серед трансгенних організмів, що були створені, 98 % складали генетично модифіковані сільськогосподар­ські рослини. Серед трансгенних сільськогосподарських культур найбільші площі були під посівами сортів рослин, стійких до гер­біцидів (71 %), хвороб і шкідників (22 %), гербіцидів і хвороб ра­зом (7 %). 1999 р. у світовому масштабі посіви трансгенних сортів становили: сої — 54 %, кукурудзи — 28 %, бавовни й ріпаку — по 9 %, картоплі — 0,01 % від загальної площі під трансгенними рос­линами. Крім зазначених культур на незначних площах вирощу­валися генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, папайї, буряку, цикорію, льону. Вже створені й проходять випро­бування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці.

    Генетична модифікація надає живим організмам нових власти­востей. Але, хоча такими продуктами нині харчується багато лю­дей, минуло замало часу, аби наука повністю встановила їх вплив на наш організм. В Європі модифіковані рослини сої та кукурудзи для виготовлення харчових продуктів дозволено з 1997 p., а харчо­ві ферменти, добавки, одержані в результаті генної інженерії, ви­користовують понад двадцять років. У багатьох європейських кра­їнах до законодавчих актів з харчових продуктів включені вимоги щодо безпечності генетично модифікованих продуктів.

В Україні, незважаючи на заборони, вже вирощують трансгенну сою, трансгенну картоплю, трансгенний ріпак, кукурудзу, поча­ли вирощувати генетично модифіковані буряки. 

   Питання про перспективу використання генної інженерії під час вирощування сільськогосподарської сировини продовжує ви­кликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів. Серед позитивних аргументів — підвищена врожай­ність, екологічні переваги, захист від шкідників. З іншого боку — невпевненість у безпечності нових технологій.

    Широкомасштабне вивільнення в довкілля генетично модифі­кованих сортів рослин різних таксономічних груп з різними гене­тичними конструкціями, що надають їм нових властивостей, поста­вило ряд питань, на які необхідно звернути увагу під час розбудови системи біобезпеки довкілля. Головними питаннями біобезпеки при цьому є можлива передача генів, убудованих у трансгенний ор­ганізм, організмам навколишнього природного середовища, вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми та порушення трофічних ланцюгів.