Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) - це єдине унікальне дерево, сучасник динозаврів

Гінкго, гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) - рослина - сучасник динозаврів.

Гінкго — це єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід і одну родину.

Рослина є реліктовою та ендемічною.

Це дерево — одне з найстаріших дерев нашої планети, що збереглося до наших днів.

Виникло від первісних голонасінних  дерев приблизно 300 млн років тому, і є пращуром сосни  та ялини.

Гінкго — єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними .

Процвітанню гінкго сприяли існуючі тоді на Землі гігантські рептилії  і динозаври, які допомагали поширювати насіння.

   Гінкго вважалось вимерлим до 1691 р., доки його не виявили в Японії. Релікт знайшов у м. Наґасакі  лікар голландського посольства Кемпфер. 

   Відступаючи з Києва у 1943 р., німці, серед інших трофеїв, вивезли з ботанічного саду жіночий екземпляр гінкго дволопатевого. 

    Замість хвої  у нього віялоподібні листки. Його листя – голки, що зрослися, восени вони жовтіють й обпадають. У гінкго чоловічі й жіночі органи розмноження утворюються на різних деревах.

    Цікава особливість листя гінкго - так зване дихотомічне жилкування: їх жилки багаторазово послідовно роздвоюються. Цей вид жилкования називають ще вильчатим; він був характерним для самих древніх листяних рослин.

    Рослина роздільностатева.

     Це єдине у світі дерево, яке запліднюється під час падіння плодів, а не за допомогою вітру  та комах, як інші рослини. Також гінкго — перша голонасінна  рослина, у якої були виявлені рухливі сперматозоїди.

     Опалі плоди швидко зігнивають, сповнюючи повітря їдким запахом. Через це жіночі рослини не використовують для культурних насаджень. 

    Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.

   Сьогодні гінкго настільки поширилось в культурі, що важче знайти місцевість, де його нема, аніж де воно є.

    Наприклад, в Україні існує ботанічна пам’ятка природи у Харкові з цими деревами.

    В Дніпрі можна побачити цю рослину біля будівлі Департаменту гуманітарної політики Дніпропетровької міської ради. 

    В Україні вперше з'явилося у 1818 році у Нікітському ботанічному саду   в м. Ялті.

    «Ґін» в перекладі з японської — срібло. Плід  гінкго чимось нагадує абрикос . Тому Кемпфер назвав знайдене ним дерево «сріблястим абрикосом» — «гінкго», запозичивши його з жаргону японських торговців насінням дерева. Пізніше Карл Лінней  заносить цю назву до наукової класифікації.

    Це дерево дуже перспективне для озеленення південних міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти грибкових  та вірусних  захворювань, майже не пошкоджується комахами.

    Це дерево довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, підіймаючись за цей час у висоту до 40 м, при товщині стовбура — 1 м.

Деревина гінкго стійка до вогню. 

    Рослина досягає зрілості і починає плодоносити у 25 — 30 років, до того часу важко визначити її стать. Через це у Китаї гінкго називають «King Sun Shu» — «дід й онук», оскільки зібрати перші плоди з дерева, посадженого дідом, зможе лише його онук.

    Гінкго дволопатеве є деревом-символом  японської  столиці Токіо.

    У Китаї дерева гінкго старші за 100 років заносять в особливі охоронні списки. Існує традиція висаджувати гінкго з нагоди народження дитини, весілля, новосілля тощо.

   У Німеччині, крім інших, гінкго має назву «дерево Ґете».

 Лікарські властивості гінкго

Перші згадування про лікувальні властивості листя гінкго білоба зустрічаються в стародавніх рецептах традиційної китайської медицини, написаних за 2800 років до н. е.

Чай з листя рекомендували при кашлі, ядусі, для якнайшвидшого відновлення сил у період видужання.

Сьогодні медикаменти, розроблені на основі листя гінкго, входять до багатьох засобів сучасної медицини.

Препарати з гінкго відновлюють погіршені в результаті вікових змін пам'ять, слух, зір, мовні й рухові функції, усувають циркуляторну недостатність (включаючи атеросклеротичне й вікове походження), відновлюють еластичність і міцність судин, запобігає тромбозам мозкових і коронарних судин, сприяють нормалізації метаболізму тканин мозку, поліпшують живлення серцевого м'яза, допомагають зберегти цілісність і проникність клітинної стінки, запобігти приступам астми, мають заспокійливу й антиспазматичну дії.