Знайомтесь - ДИКОБРАЗ:)

   Не зважаючи на страхітливий вигляд, це доброзичливі, допитливі  створіння.

  Ви бачили, як ходить дикобраз? За рахунок коротких лапок, він перевалюється з боку на бік і виглядає це дуже забавно, хоча при необхідності тварина може пересуватися досить швидко для своїх розмірів. Дивно, але незграбні створіння -  чудові плавці і добре тримаються на воді за рахунок голок, які відіграють роль  маленьких поплавців.

    Довжина тіла дикобраза складає 38-90 см. Вага від 2-3 кг і до 27 кг. Один з найбільших видів дикобразів - індійський.  Дикобраз - другий за величиною гризун в Європі після бобра і третій в світі після бобра і капібари.

    На спині, боках і хвості розташовані голки. Забарвлення буре, а на голках - смугасте, чорно-біле.  Голки дикобразів найдовші серед ссавців, а за походженням це видозмінене волосся. У довжину вони досягають 40 см, в діаметрі 7 мм, дуже гострі.
 Покрив тіла в дикобраза дуже різноманітний: тверді, гострі і довгі голки, еластичні щетинки, жорсткі і м'які хутряні волоски… Загалом на тілі тварини  можна нарахувати близько 30 000 різних видів голок.

    Ще за часів Стародавнього Риму існувала легенда про те, що дикобраз здатний, ніби стріли, метати свої голки на ворогів, а також про те, що голки дикобраза  отруйні. Насправді ж
не те, ні інше не вірно. Ніяких анатомічних пристосувань для «пострілів» цей гризун не має. Просто голки легко випадають. Обороняючись від ворогів, дикобраз може швидко встромляти голки і відскакувати, або ж втрачати їх при різких рухах. А хворобливість і складність загоєння ран, залишених голками дикобразів, пояснюється наявністю на голках пилу, бруду і піску, через що відбувається їх зараження. Доречі, втрата голок для дикобраза процедура зовсім безболісна і на місці старих, досить швидко виростають нові.

    У дикобраза мало природних ворогів, тому що  його голки є чудовим захистом навіть від тигрів і леопардів. Якщо існує небезпека нападу, дикобраз  спочатку попереджає хижака: починає швидко топати задніми ногами, трясти голками і видавати гучний тріск. Якщо ж переслідувач не йде, то дикобраз стрімко кидається на нього і коле голками. Завдяки  своєму захисту дикобраз не боїться великих тварин і навіть автомобілям не поступається дорогою, намагаючись погрожувати голками навіть їм.

   Дикобрази в більшості своїй вегетаріанці. Деякі особини не проти поласувати дрібними комахами, але все ж рослинна їжа їм більше до душі. Тварина може їсти будь-які частини рослин. Гілки і кора дерев, коренеплоди,цибулини, бульби,  ягоди, опалі  з дерев плоди , зелень і невеликі корінці - раціон дуже різноманітний.

    Ці ссавці не сильно полохливі і облаштовують свої підземні нори поблизу людини. Особливо улюблене місце проживання -  поблизу ферм і полів, засіяних баштанними культурами. Дикобрази дуже люблять гарбуз, кавун, диню, огірки і кабачки,а також виноград, тому часто плоди  праці садівників і фермерів страждають від нічних набігів дикобразів. Від них не рятують навіть металеві  дротові сітки. Крім того, ці тварини перекушують шланги зрошувальних систем в пошуках води. Через це  фермери сприймають дикобразів як шкідників, тому за нагоди знищують.

    Дикобрази досить ліниві, тому, якщо знаходять гарну  кинуту нору, то із задоволенням її обживають. Деякі особини  самостійно будують собі житло. Нори до двадцяти метрів в довжину і до чотирьох метрів в глибину мають кілька «кімнат», а підлогу обов'язково вистелено травою і сіном. Ці тварини ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони сидять в своїх норах і укриттях, а з настанням сутінків вибираються назовні. У зимовий період дикобрази рідко виходять з нір, в яких облаштовують гніздо.

  Дикобрази є моногамними тваринами і вибирають собі одного партнера на все життя. Вагітність триває 110-112 днів, в одному виводку 2-5 малюків. Дитинчата у дикобразів народжуються зрячими, з ніжним світлим пушком замість голок. Дорослішають дуже швидко.

   У домашніх умовах при належному догляді, ці звірята швидко звикають до людей і можуть прожити до 20 років. У живій природі тривалість життя скорочується в два рази.