Білий ведмідь

Ведмі́дь бі́лий (Ursus maritimus) є найбільшим представником родини Ведмежих, і одночасно найбільшим сучасним сухопутним хижаком; в харчових ланцюгах Арктики він уособлює найвищий рівень. Цей звір добре адаптований до умов свого існування: його щільне хутро та товстий шар жиру добре ізолюють організм тварини від холоду, білий колір чудово маскує при полюванні. Завдяки таким адаптаціям білий ведмідь здатний полювати на суходолі, на морській кризі, а також у воді.

 

Ніс та шкіра білого ведмедя чорні, а хутро — незабарвлене напівпрозоре, від чого справляє враження білого. Таке хутро є добрим камуфляжем, а також відмінним теплоізолятором. На підошвах лап білого ведмедя також росте жорстке хутро, яке виконує функцію теплоізоляції та запобігає ковзанню на кризі. Білий ведмідь є єдиним видом родини ведмежих, якому притаманна така особливість (хутро на підошвах лап), і це є однією з діагностичних ознак виду.

Хутро білого ведмедя абсорбує ультрафіолетове випромінювання. Щільне підшерстя забезпечує дуже якісну теплоізоляцію: білий ведмідь зазнає перегріву вже при +10 °C. Також завдяки високоякісній теплоізоляції хутра  білий ведмідь є практично невидимим для приладів нічного бачення, побудованих на принципі уловлювання  інфрачервоного випромінення ; за допомогою такого приладу можна побачити тільки кінчик його морди та нагріте повітря при видиху.

 

Остеві шерстинки, що ростуть крізь підшерстя, є відносно рідкими. Вони досягають приблизно 12—16 сантиметрів довжини (на череві довші), і є порожніми всередині. Ця ость жорстка, блискуча та пряма, і запобігає злипанню підшерстя при намоканні. Завдяки такій структурі хутра вода легко обтрушується до того, як встигне замерзнути. Також білі ведмеді для видалення води з хутра часто качаються в снігу: при низьких температурах сніг  має досить високу спроможність до адсорбування вологи і таким чином витягує воду з ведмежого хутра.

 

Білий ведмідь - один з великих ссавців, це найбільший сухопутний хижак на Землі. Довжина тіла дорослого ведмедя доходить до двох з половиною, а в деяких окремих випадках до трьох метрів. Вага його становить від 300 до 800 кілограмів. Ікла цього хижака мають довжину п'ять, а кігті шість сантиметрів.

Білі ведмеді - чудові плавці і нирці. У дикій природі ці незвичайні тварини Півночі в середньому живуть близько двадцяти років. 

За рік білий ведмідь з'їдає до п'ятдесяти тюленів. Також не гребує морським зайцем, кільчастою нерпою і рибою. У рідкісних випадках може напасти на моржа, білуху, песця або птахів.

Полюють білі ведмеді, використовуючи спеціальну тактику. Вони тихо підходять до лунки і чатують біля неї до тих пір, поки тюлень не вирине вдихнути повітря. Коли тварина виринає, ведмідь глушить її ударом лапи , і швидко витягає з води  на лід . Тільки 1 з 20 таких полювань буває вдалим. Гастрономічні уподобання білого ведмедя своєрідні. Він в першу чергу з'їдає шкуру тюленя і його жир і лише в рідкісних випадках, якщо дуже голодний, то решту туші теж. Якщо ж ні – все інше залишається для бажаючихJ

 Крім їжі, отриманої в результаті полювання, ведмеді їдять падло, викинутих на берег китів, нарвалів, білуг, рибу. Харчуються  білі ведмеді і яйцями, пташенятами, дитинчатами  тварин, яких куди легше зловити, ніж дорослу особину. Може вполювати й оленя, лемінга, гуску тощо…

Влітку раціон  білого ведмедя стає досить мізерним. Він поїдає ягоди, рибу, водорості, падло, лишайники . Також може здійснювати  набіги на склади і смітники  арктичних селищ.  У цей важкий час ведмідь може втрачати до половини своєї ваги .

Білі ведмеді бувають дуже агресивні, але це трапляється зазвичай в шлюбний сезон, коли самці можуть битися один з одним за самок. На відміну від самців, самки білих ведмедів доброзичливі, терплячі і дуже дбайливо ставляться до ведмежат. Причому вони можуть жити  по сусідству одна з одною і навіть виховувати своїх дитинчат спільно з сусідськими. Були помічені випадки, коли білі ведмедиці усиновлювали осиротілих ведмежат.

Самці білих ведмедів становлять загрозу для ведмежат, і тому ведмедиці охороняють від них дитинчат.

Наразі  світова популяція білого ведмедя перебуває під загрозою. За останніми підрахунками вчених, його чисельність становить не більше 20-25 тисяч особин. 

 З давніх – давен місцеві жителі полювали на білого ведмедя. Щоправда, більше заради хутра, ніж заради м'яса. А от печінку білого ведмедя взагалі ніколи не вживали в їжу.  Чому?

Печінка - безпосередній учасник жирового обміну, який у білих ведмедів має кілька особливостей. Хижак їсть тих тварин, жир яких містить ретинол (вітамін А) і який накопичується в печінці білого ведмедя у величезній  кількості. Вітамін А тільки в невеликій кількості корисний для організму людини , але при надмірному вживанні він стає отрутою.

Щоб було наочніше, звернемося до цифр. На добу людині потрібно 800-900 мкг вітаміну А, небажані наслідки настають при перевищенні цього обсягу в чотири рази. 100 грамів печінки білого ведмедя містить приблизно 400 тисяч мкг, що приблизно в 400 разів більше денної норми людни. Якщо з'їсти таку кількість органу, може погіршитися зір, з'явитися сильний головний біль, нудота, блювота, сповільнитися пульс. Далі можуть спостерігатися судоми і параліч, а в окремих випадках - смерть.  Були випадки, коли по незнанню цілі експедиції гинули від такого обіду.

І, до речі, немає жодного надійного способу приготування печінки білого ведмедя, який би допоміг знизити в ній концентрацію вітаміну А.