Бджолу медоносну в різних країнах одомашнили в різний час. Майже п'ять тисяч років тому бджіл уже розводили в Стародавньому Єгипті. Тисячу років потому в країнах Межиріччя вже масово розводили бджіл.
У Київській Русі важко розмежувати власне бджільництво і бортництво. Наші слов'янські предки прикріпляли до стволів дерев спеціально виготовлені колоди-дуплянки, які заселялися бджолами, що відроїлися. Уже в ті часи важко було знайти нічию сім'ю диких бджіл. Як правило, навіть у глухих лісах усі їх житла були помічені тавром власника.
В тропічній Африці час появи бджільництва невідомий. Коли перші європейські мандрівники проникли в африканські хащі, вони виявили, що більшість місцевих племен вже оволоділи бджільництвом.
Більшість бджіл жаляться. Ужаливши людину, бджола залишає в її шкірі своє жало. А з вирваним жалом комаха позбавляється деяких своїх внутрішніх органів і швидко гине.
З часом одомашнена бджола дуже змінила свої звички. Раніше вона була лісовою комахою і збирала мед з квітучих дерев. Тепер вона в першу чергу стала відвідувати польові квіти, рослини луків і степів.
Доречі, від запилення бджолами квітів ,садків і овочевих рослин людина має значно більше користі, ніж від одержання меду, воску, квіткового пилку і прополісу.
Немає коментарів:
Дописати коментар