Пластиди

 

Пластиди (від грец. plastos – утворений, виліплений, оформлений) – це двомембронні напівовтономні органели рослинних клітин. Ці двомембранні органели характерні для рослин і деяких тварин (рослинних джгутиконосців). Вони оточені двома мембранами, всередині заповнені основною речовиною – стромою. Часто містять пігменти, що зумовлюють забарвлення. Утворюються пластиди з пропластид твірної тканини. Пропластиди – це дрібні двомембранні тільця. Спочатку вони круглі, згодом стають овальними. Це безбарвні, молоді стадії в розвитку всіх типів пластид, але для їх перетворення в пластиди потрібні певні умови. Наприклад, у квіткових рослин пропластиди перетворюються на хлоропласти лише на світлі. З огляду на роль, походження і забарвлення пластиди поділяють на декілька груп: хлоропласти, хромопласт і лейкопласти.

Хлоропласти (з грец. ch/oros – зелений) – зелені пластиди, у яких відбувається процес фотосинтезу. Зелене забарвлення зумовлюють фотосинтезуючі пігменти хлорофіли. Хлоропласти мають вигляд, здебільшого, лінзоподібних, сферичних тілець завдовжки до 10 мкм, тому їх добре видно у світловий мікроскоп. їхня форма та здатність змінювати своє положення є пристосуванням до освітлення. При значному освітленні вони повертаються боком до джерела світла, а за слабкого – орієнтуються більшою поверхнею до світла. Кількість хлоропластів у різних клітинах різна: у клітинах злаків – 30-50, у клітинах стовпчавстої паренхіми махорки – до 1000.

Хромопласти (грец. chromos – забарвлений) – нефотосинтезуючі пластиди, забарвлені в жовтий, червоний або помаранчевий колір. Забарвлення хромопластів пов'язане з накопиченням в них каротиноїдів. Вони, як правило, розвиваються із хлоропластів, мають приблизно такі самі розміри та форму. Хромопласти визначають забарвлення осіннього листя, пелюсток квітів, коренеплодів, стиглих плодів. Внутрішня мембрана відсутня або утворена поодинокими тилакоїдами.

Лейкопласти (грец. /eicos – білий) – це безбарвні пластиди, основною функцією яких є запасання речовин. Виникають із пропластид в клітинах підземних органів (корінь, бульби) і в глибших частинах надземних. Від хлоропластів відрізняються відсутністю розвиненої ламелярної системи. Розрізняють декілька видів лейкопластів: а) амілопласти, які синтезують і нагромаджують крохмаль; б) протеїнопласти, позбавлені гран, синтезують білки і відкладають їх у вигляді алейронових зерен клітин насіння; в) олеопласти (від лат. oleum – олія), у яких утворюються і відкладаються олії (наприклад, у клітинах насіння конопель, льону, рицини). 

Пластиди різних типів мають спільне походження. Усі вони виникають з пропластид твірної тканини. Крім того, пластиди одного типу здатні перетворюватися на пластиди іншого. Наприклад, у процесі позеленіння бульб лейкопласти перетворюються на хлоропласти, у шкірках апельсинів і коренеплодах моркви хлоропласти перетворюються на хромопласти. Але хромопласти вже не пертворюються на пластиди інших типів, вони є кінцевим етапом розвитку пластид.