Цікаво про ОБЛІПИХУ

 Вперше обліпиха згадується в тибетських медичних текстах у восьмому столітті, і використовувалася як ліки ще в Стародавньому Китаї.

 Обліпиха – один з рекордсменів серед всіх відомих в Україні рослин по кількості корисних речовин. Плоди багаті на вітаміни А, В1, В2, В3, В6, В9, С, Н, РР, Е; цукри, пектини, білкові і дубильні речовини, органічні кислоти, фітонциди.

В цій рослині корисно все: від самого дрібного листочка до кінчиків коренів. Тому в народі її називають «золота ягода», та «комора сонця».

 В плодах обліпихи вітаміну С в 10 разів більше ніж в лимонах. До того ж тут він не руйнується навіть під впливом термічної обробки.

 Обліпиха широко використовується в медицині. Вона покращує обмін речовин, зміцнює стінки судин, має антиоксидантні властивості.

 Обліпиха покращує стан крові, знижуючи ризик появи тромбів.

 Сік обліпихи – чудовий протикашльовий засіб. Під час лікування його приймають разом з медом.

 В корі обліпихи міститься дуже багато серотоніну – набагато більше, ніж в бананах і шоколаді. Тому відвар з кори обліпихи – чудовий засіб для покращення настрою.

Продукти на основі цієї ягоди входять в раціон космонавтів.

Цікаво про імбир

 

   

Батьківщиною імбиру є Південна Азія.

В Європу імбир був завезений стародавніми греками з далекого Сходу. З давніх давен його використовували як прянощі і ліки (до того ж, імбир застосовувався для профілактики чуми).

Пекучий смак імбиру обумовлений вмістом такої речовинини як гінгерол. Ця речовина має протимікробні, протизапальні властивості, може полегшувати біль і набряк. Це також антиоксидант, який нейтралізує шкідливі вільні радикали в організмі і може знизити ризик захворювання на рак. Також імбир покращує метаболізм.

На світлині фото квітки імбиру

Поведінка під час онлайн-уроку

 

Які бувають тести на алергени?

 

Чому якщо потерти очі, можна побачити іскри?

 

Це наслідок тиску скловидного тіла на сітківку. Той самий ефект виникає, якщо людина вдарилася головою,але в цьому випадку сітківка стискається внаслідок інерції.

Через тиск рецептори сітківки посилають випадкові нервові імпульси. А наш мозок інтерпретує їх як видимі іскри.

Ферменти та їх відкриття

Про ферменти, як правило, вперше дізнаються у школі, але якщо ви прогулювали уроки, пояснимо: це білки, які забезпечують десятки тисяч хімічних реакцій у живих організмах. Ферменти (ензими) так само важливі життя, як і нуклеїнові кислоти — наш генетичний матеріал неспроможний відтворюватись без них. Без ферментів неможливе травлення та обмін речовин і багато чого ще...

 Крім того, сьогодні на їх основі роблять ефективний пральний порошок, мийні засоби, широко використовують в хімічній і харчовій промисловості.

Першим виявленим ферментом була амілаза, яка знаходиться у вас у роті прямо зараз, бо входить до складу слини. Саме з неї починається процес розщеплення вуглеводів.

Амілаза була виявлена ​​французьким промисловим хіміком Ансельмом Пайєном 

у 1833 році. Він виділив фермент, але суміш виявилася не дуже чистою. Довгий час біологи вважали, що вилучення чистого ферменту неможливе. (Також Пайєн відкрив целюлозу).

Знадобилося майже 100 років, щоб американський хімік Джеймс Батчлер Самнер 

довів їхню неправоту. На початку 1920-х років Самнер зайнявся виділенням ферменту. Його мета на той час здавалася настільки зухвалою, що фактично коштувала йому дружби з багатьма провідними експертами у цій галузі, які думали, що його план провалиться. Самнер продовжував і в 1926 виділив чисту уреазу, фермент, який розщеплює сечовину на хімічні компоненти.

Робота Самнера принесла йому Нобелівську премію 1946 року.

Якщо було цікаво,будь ласка, зробіть невеличкий коментар та натисніть лайк - це допоможе побачити допис більшій кількості людей:)

Автор інфографіки А. Онуфрійчук

💙💛Микола Амосов (1913 – 2002)

Микола Амосов (1913 – 2002)

Лікар, який врятував тисячі життів і до 80 років не випускав скальпеля з рук!

Видатний український вчений, кардіохірург, батько української біокібернетики, письменник і громадський діяч Микола Амосов більше половини життя, свої плідні роки, провів в Україні, де й отримав світове визнання.

У 2008 році за результатами опитування громадської думки Амосов був визнаний «великим українцем всіх часів», другою людиною, після Ярослава Мудрого, удостоєною такого почесного звання.

В 1963 році він першим в СРСР здійснив протезування мітрального клапана серця, а в 1965 запровадив антитромбічні протези серцевих клапанів.

За роки своєї кардіохірургічної практики Амосов провів понад 6 тисяч операцій на серці.

Академік Амосов – геній світової медицини, новатор, людина-епоха - прожив велике сповнене сенсу життя на користь людству і дожив майже до 90 років.

Джерело: https://www.museumsun.org/person/68/

Історія відкриття ЛІЗОЦИМУ

ЛІЗОЦИМ – відкриття лауреата Нобелівської премії.

Видатний вчений Олександр Флемінг отримав у 1945 році Нобелівську премію разом із сером Говардом У. Флорі і Ернстом Б. Чейном за відкриття пеніциліну і його «цілющого впливу на різні інфекційні захворювання».

Але раніше, ще до відкриття пеніциліну (1928 р.) в 1922 році Флемінг відкрив ЛІЗОЦИМ!

Як і багато інших великих винаходів, які змінили хід світової історії, ці два великих відкриття Флемінга відбулися «зовсім випадково»!

У листопаді 1921 року у Флемінга був сильний нежить, і працюючи з уже підготовленими бактеріальними культурами, він сильно чхнув, внаслідок чого крапля виділень з носа випадково потрапила в чашку Петрі. Через кілька днів, під час прибирання , він помітив щось незвичайне – одна з чашок Петрі була покрита золотисто-жовтими колоніями бактерій, однак, на тому місці, де два тижні тому випадково впала крапля слизу з носа – бактерій не було!

Він продовжив свої дослідження і довів, що й інші рідини організму (слина, сльози) містять речовину, яка швидко розчиняє певні бактерії. Цю речовину він назвав ЛІЗОЦИМ, що походить від слова “lysis“ – розчин і слова “enzim“ («фермент») – протеїн, який каталізує хімічні реакції. Лізоцим є ферментом білкового походження, що руйнує клітинну стінку бактерій.

Флемінг зрозумів, що ЛІЗОЦИМ потенційно може знищувати деякі бактеріальні клітини і не шкодити клітинам людини. Через це Флемінг хотів довестии важливість цієї речовини, досліджуючи її властивості. Подробиці його дослідження він описав у статті, опублікованій в 1922 році.

Йому не вдалося переконати у важливості цього відкриття своїх колег, які вважали його цікавим, але неактуальним спостереженням – так пізніше ставилися і до його перших звітів про відкриття пеніциліну. Флемінг передбачив, що про цей фермент в майбутньому будуть говорити набагато більше. Він говорив: «Одного дня ми почуємо набагато більше про лізоцим». До своєї смерті в 1955 році він наполягав, що «відкриття лізоциму одного дня викличе більше інтересу, ніж відкриття пеніциліну».

Сьогодні механізм антибактеріальної дії лізоциму добре відомий. Лізоцим став об’єктом інтересу багатьох вчених.

ЛІЗОЦИМ також називають «антибіотиком тіла», і його загальна роль в організмі виправдовує свою назву – «фермент майбутнього».

Джерело: http://lysobact.ba/uk/