пʼятниця, 14 жовтня 2016 р.
Дунайський біосферний заповідник
Дунайський біосферний заповідник
— самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.Дирекція та основна база знаходяться в м. Вілкове.
Загальна площа дельти Дунаю складає біля 5640 км2, в тому числі 1200 км2 припадає на українську частину. Дунайский біосферний заповідник, площею 46402,9 га, займає її приморську зону.
Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського заповідника в 1976 році.
В 1981 році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено заповідник "Дунайські плавні".
Вітаміни - речовини життя
Багато хто знає про вітамінних з’єднаннях, але не можуть пояснити, що таке вітаміни, яким чином вони впливають на організм, чи можна їх замінити іншими речовинами.
Слово «вітаміни» з латинської мови перекладається як «речовини життя ». Дані сполуки відносяться до низькомолекулярних органічних речовин різної хімічної природи і є необхідними для проходження життєво важливих біохімічних і фізіологічних процесів в будь-якому живому організмі.
Що таке вітаміни для організму людини? Це сполуки, які не синтезуються або утворюються в мізерній кількості, тому повинні надходити з навколишнього середовища разом з харчовими продуктами. Крім цього, вітаміни – це речовини з високою біологічною активністю, тому навіть при їх незначній нестачі функціонування всього організму порушується, розвиваються різні патологічні стани.
На сьогоднішній день відомо близько 20 речовин, які відносяться до вітамінів і діляться на дві групи: жиророзчинні та водорозчинні.
Що таке вітаміни жиророзчинний групи? Це сполуки, які відносяться до ізопреноїди. Основні представники – вітаміни Е, К, А і D.
Біосферний заповідник "Асканія-Нова"
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф.Е.Фальц-Фейна
Розташування: Херсонська область, Україна Найближче місто: смт. Асканія-НоваКоординати: 46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д.
Площа: 33307,6 га
Заснований: 1898 року
Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, - має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність...
Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році в своєму родовому маєтку за власною ініциативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром Заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також перелогів, де з 1966 року вивчаються процеси відновлення природної рослинності.
Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Наукове означення його досить просте і коротке: посушливий, кострицево-ковиловий. Та степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.
Кошка
Кошка
Дверь открой: на лестнице сидит
Кошка рыжая с пушистыми усами.
Как ребёнок, на тебя глядит
Синими просящими глазами.
По утрам она кого-то ждёт
И тебя мяуканьем встречает,
Но всё время мимо ты идёшь,
Кошкин взгляд никак не замечаешь.
Вечером домой спешишь к себе,
Суета становится постыла.
Кошка снова жмётся у дверей,
Точно никуда не уходила.
Очень любит киску детвора;
По дороге в школу каждый школьник
Утром у бачка в углу двора
Бутерброд оставит с колбасой ей.
Дверь открой и только погляди,
Пусть ты даже скептик, циник, спорщик:
Кошка рыжая на лестнице сидит
И усы пушистые топорщит.
Разве же поднимется рука
На неё? Мы люди ведь, не звери.
Сил в себе найдёшь, природы царь,
Оттолкнуть ногой её от двери?
Нет; под мышки бережно берут
Брата большего уж любящие руки,
Ну, а ноги – те как раз бегут
В миску молочка налить на кухню.
Пітер Скотт
Пусть мы не сможем спасти всё, что нам
бы хотелось. Но мы спасём намного больше, чем те, кто даже не пытается!
Питер Cкотт
Луганський природний заповідник
Луганський природний заповідник
Заповідник було створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів.
В установі працюють 34 чоловіки, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 11 осіб.
В заповіднику зростають цілинні різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. Відділення Провальський і Стрільцівський степи репрезентують типові еталони цілинних східноєвропейських різнотравно-типчаково-ковилових степів, Станично-Луганське відділення, або Придінцівська заплава, включає заплавні екосистеми Сіверського Дінця.
Загальна кількість природної флори заповідника нараховує 1862 види, з них флора судинних рослин - 1135 видів, мохоподібних - 30 видів, зелених водоростей - 178 видів, лишайників - 25 видів. Тут зростають також 494 види грибів. У флорі заповідника нараховується 186 ендемічних видів.
Методичні рекомендації щодо викладання біології у 2016-2017 навчальному році
Методичні рекомендації щодо викладання біології у 2016-2017 навчальному році
Додаток до листа Міністерства
освіти і науки України
від 17.08.2016р. № 1/9-437
освіти і науки України
від 17.08.2016р. № 1/9-437
У 2016/2017 навчальному році біологія в загальноосвітніх навчальних закладах вивчатиметься за такими навчальними програмами:
Природний заповідник "Медобори"
Природний заповідник "Медобори"
У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга Товтр - вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які піднімаються над прилеглою територією на 60-100 м. Заліснена частина їх багата на медоносні рослини, звідси пішла назва місцевості - "Медобори". Це горбисте пасмо тягнеться з північного заходу на південний схід від с. Підкамінь Львівської області через Тернопільську і Хмельницьку області та Молдову до Румунії. У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1990 р. № 25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від 20 вересня 2000 року № 1095 його територію було розширено. Вона складається з двох частин, а саме: "Медобори" (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський р-ни) і "Кременецькі гори" (1000,0 га, Кременецький р-н).
Питання охорони Товтр порушувалося ще на початку ХХ ст. польськими науковцями. У 1910 році тут були утворені степові резервати гір Гостра та Ципель з метою охорони моховатково-коралових скель сарматського віку з подільськими степовими рослинами. Тоді ж було обґрунтовано створення лісового резервату Волиці (нині - Краснянське лісництво). У 1963 році на нинішній території заповідника було оголошено пам'ятку природи загальнодержавного значення - "Кременецькі гори" площею 1000,0 га, а у 1982 році - Медобірський геологічний заказник загальнодержавного значення площею 8071 га.
Кримський природний заповідник
Кримський природний заповідник
Кримський природний заповідник, найбільший у Криму й один з найстарших на Україні, був створений у 1923 р. на місці колишнього Заказника імператорських полювань і прилягаючих до нього землях. Загальна площа заповідника в даний час складає 44175 га, у тому числі філія «Лебедячі острови», що має міжнародне значення, як місце мешкання водоплавних і болотних птахів.Складна геологічна структура, своєрідні кліматичні умови, унікальний рослинний і тваринний світ - усе це додає заповіднику виняткову наукову цінність. У заповідних лісах живуть олені, козулі, дикі кабани, муфлони, лиси, борсуки й інші ссавці.
Щоб ознайомитися з Кримським природним заповідником, можна відвідати дуже цікавий Музей природи, що знаходиться В Алушті, на вулиці Партизанській, 42, розташовано адміністративну будівлю Кримського природного заповідника. У ньому відкритий прекрасний музей, а поряд - мініатюрний дендрозоопарк, де у вольєрах знаходяться основні види звірів і птахів, що зустрічаються в заповіднику на волі, і виростає близько 370 видів рослин.
Кримський державний заповідник - найкрупніший на півострові. Його площа дорівнює 42 962 га разом з філіалом "Лебедині острови". Заповідник розташований серед найвищих гір Криму. На його території знаходяться вершини Чатирдаг (1527 м), Кемаль-Эгерек (1529 м), Демір-Капу (1542 м) і найвища гора Криму Роман-Кош (1545 м). Найвищий в Криму (1448 VI) перевал - Никітській - теж проходить через заповідник.
Канівський природний заповідник
Канівський природний заповідник
Розташування: Черкаська область, Канівський район Площа: 2027,0 гаУ верхів'ях Бондарського яру. Багатостовбурні граби просто висять над яром.
Яри майже завжди заболочені. На фото болото в центральній частині Бондарського яру.
Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі густонаселеної України. Земля тут буквально усіяна археологічними пам'ятками ще з часів палеоліту. Ці місця вже в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. привертали увагу вчених: біологів, геологів, географів, археологів, краєзнавців.
Ще майже за століття до створення заповідника, у 1832 році Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875-1876 роках професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних решток різних геологічних епох.
На одній із гір заповідника - Княжій - в результаті археологічних розкопок академік М.Ф. Біляшівський у 1892 році відкрив залишки літописного міста Родня - одного з перших міст східних слов'ян. Під час пізніших розкопок на території нинішнього заповідника було виявлено поселення скіфів і полян. Важливою передумовою створення заповідника була також і потреба захисту Тарасової (Чернечої) гори від ерозійної руйнації шляхом вилучення із господарської діяльності навколишніх земель.
Поліський заповідник
Поліський заповідник
Українське Полісся займає північну частину України і становить 19 % її території. Поліські ландшафти властиві більшої частини Волинської, Ровенської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей. Поліський державний заповідник розташований у північній частині Житомирської області в межиріччі Уборті і Болотниці. За схемою фізико-географічного районування він знаходиться в Олевському районі Західно-Житомирської без моренної під області Житомирського Полісся, яке входить у зону мішаних лісів. Цей район характеризується майже суцільним поширенням піщаних водно-льодовикових і алювіальних відкладень, високою заболоченістю (10-12%), значним поширенням соснових лісів (понад 50 % лісової площі) і рівнинною слабодренованою поверхнею з окремими підвищеннями — оголеннями кристалічних порід і еоловими піщаними горбкуватостями.
Види природоохоронних територій
Заповідники
Природні заповідники Природні заповідники - це територія, яка виділяється для охорони в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усіма її компонентами. Статус природного заповідника передбачає повну заборону на його території господарської діяльності. У світі є понад 2 тисячі природних заповідників.
Біосферні заповідники
Біосферний заповідник - це територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу і вивчення природного навколишнього середовища. Господарська діяльність у біосферних заповідниках не дозволяється. За станом на 1990 рік у 76 країнах світу було близько 300 біосферних заповідників. Площа кожного з них коливається від 300 га до 2 млн. га.
Національні природні парки
Національні природні парки створюються з природоохоронною, рекреаційною, культурно-просвітницькою та науково-дослідницькою метою для охорони й вивчення природних комплексів особливого значення в місцях, які мають природну, оздоровчу, культурну або естетичну цінність. У них виключена господарська діяльність. Концепція національного парку була вперше сформульована в 1872 році при організації в США Йеллоустонського національного парку.
Національний парк - це завжди велика територія, на якій охороняються ландшафти або їх ділянки разом з усіма природними компонентами. У природних національних парках поєднується охорона природи із завданням відпочинку людей та їх екологічного виховання. Для цього в них створюються системи спеціальних доріг і стежок. До початку XX століття в шести країнах світу вже було 19 національних парків загальною площею 4,6 млн. га.
Регіональні ландшафтні парки
Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною метою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. При організації таких парків господарська діяльність у межах їх кордонів не припиняється, їхнє завдання - зберегти ландшафт як комплекс екосистем. У світі налічується зараз близько 300 ландшафтних парків.
Заказники
Пам’ятки природи
Пам'ятки природи - це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам'ятниками природи можуть бути об'єкти живої або неживої природи: окремі водойми, скелі, печери, дерева і т.п.
Ботанічні сади
Ботанічні сади організують для вирощування, акліматизації та вивчення рослин у спеціально створених умовах. В Європі налічується 540 ботанічних садів, а у світі 1600.
Дендрологічні парки
Дендрологічні парки служать для охорони і вивчення в спеціально створених умовах деревно-чагарникової рослинності з метою використання їх композиції для наукового, господарського та естетичного використання.
Дендрологічний парк ( Дендропарк, Дендра́рій, від грец. déndron — дерево) — територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини.
Насадження в дендропарку зазвичай в стилі ландшафтого парку, можуть бути самостійними або входити до складу ботанічного саду. Розміщення рослин здійснюється по систематичному, географічному, екологічному, декоративному або іншим ознакам.
Зоологічні парки
Зоологічний парк - це місце, де утримуються рідкісні, іноземні та місцеві види фауни з метою охорони їх генофонду та для організації наукової і просвітницької діяльності.
Жирафи в зоопарку Таронга, Сідней
Зоопа́рк (зоологічний парк) — територія спеціально створена людиною з будівлями і обладнанням для утримання, збереження зникаючих видів та публічного показу тварин.
Вживається (особливо в країнах Заходу) також назва Zoo і близький термін зоосад, який був вперше вжитий 1828 року як Лондонський зоологічний сад (англ. London Zoological Gardens), згодом скорочений до zoo.
Зоопарк — одна з унікальних лабораторій зі збереження різноманітності тваринного світу і музей живої природи, створений людиною, має науково-просвітницьке значення.
Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.
Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.
Пам'ятники садово-паркового мистецтва
Пам'ятники садово-паркового мистецтва являють собою ділянки, що мають природну, естетичну або історичну цінність. В Україні прикладами пам'ятників садово-паркового мистецтва є «Софіівка» в м. Умань та «Олександрія» в м. Біла Церква.
ОЦІНЮВАННЯ З ТЕМИ ОРГАНИ ДИХАННЯ, 9 кл.
ОЦІНЮВАННЯ З ТЕМИ ОРГАНИ ДИХАННЯ, 9 кл.
Учня 9- класу
Прізвище,імя
1.Вставте слова, що пропущені в тексті
Життєвоважливий процес, завдяки якому відбувається окиснення багатих на енергію хімічних речовин до бідних з виділенням води,(1) ___________________ і енергії, називається(2) ________________. Головні органи дихання –(3) _______________. При вдосі повітря спочатку потрапляє у(4) ________________, потім у(5) _________________, (6)____________________,(7) ____________________,(8) _________________________, і нарешті, у(9) _____________________. Носова порожнина виконує такі функції (10)____________. Для зігрівання повітря в носовій порожнині є багато(11) ___________, для очищення повітря вона вистелена (12)________________.
Гортань виконує такі функції(13) ______________.Вхід до дихальних шляхів закриває (14)_____. Для голосоутворення у(15) ___________________ знаходяться (16)_______________________. Висота голосу людини залежить від (17)________________________________. Під час статевого дозрівання висота голосу змінюється під впливом(18) _____________. Під час розмови голосові зв’язки (19)________________________________. Люди, що глухі від народження не можуть розмовляти тому, що(20) ____________________________________.
Гортань переходить у орган, що називається(21) ______________________. Два головні бронхи поступово розгалужуються і утворюється(22) ____________________.
На кінцях бронхіол розташовуються маленькі міхурці, що звуться(23) ________________.
Вся тканина легень складається з (24)_____________________. Легені не містять(25) __________________. Легені вкриті сполучнотканинною оболонкою, що називається (26)______________________. В порожнині кожної альвеоли знаходиться (27)_________________, а зверху вона густо обплетена(28) _________________. Стінка альвеоли, як і стінка капіляра, складається з(29) __ шарів(30) __________________ клітин. Ця особливість забезпечує активний(31) ______________________. Ліва легеня складається з(32) ____ долей, а права з(33) _____ долей.
Регуляція дихання відбувається(34) ________________, завдяки(35) ________________,
І(36) _________________________, завдяки(37) _______________________. Грудну і черевну порожнини розділяє (38)________________. Коли ребра підняті, а діафрагма скорочена і опущена, відбувається(39) ____________. Коли діафрагма піднята і розслаблена, відбувається (40)__________________. Процес втягування повітря через дихальні шляхи називається (41)_______________ диханням, а газообмін у тканинах (42)_________________ диханням.
В тканинах артеріальна кров стає(43) __________________. В легенях венозна кров насичується(44) _______, віддає(45) ________, і стає(46) _____________. Кров потрапляє до легенів у (47)___________________ колі кровообігу. При вдосі і видосі у повітрі не змінюється концентрація (48) ___________. Наш організм при обміні речовин виробляє (49)___________, тому при видосі його концентрація збільшується. Кисень людиною при одноразовому вдосі використовується лише(50) ______________. З хрящових кілець складається (51)____________. Найтонші бронхи називаються (52)____________________.
Кисень переносять клітини крові, що називаються(53) __________________. Газообмін в дихальній системі здійснюється завдяки такому явищу, як (54)___________________.
Захисними реакціями дихальної системи є(55) ___________________і __________________.Через куріння людина може захворіти на такі хвороби: (56)___________________________.
Паличка Коха може викликати(57) ________________.При зупинці дихання необхідною першою допомогою до приїзда лікаря є(58) ____________________________________.
ОЦІНЮВАННЯ З ТЕМИ ОРГАНИ КРОВООБІГУ , 9кл
ОЦІНЮВАННЯ З ТЕМИ ОРГАНИ КРОВООБІГУ , 9кл
Учня 9- класу
Прізвище,імя
Вставте слова, що пропущені в тексті
Головним органом кровообігу є (1)________________. Його роль полягає в тому, щоб (2)__________________________. Серце людини має(3) _______ камери. Вони називаються (4) ______________________________________________.
Стінка серця складається з(5) _______ шарів. Середній шар складається з (6)_______________ тканини і називається (7)___________________. Серйозне його пошкодження викликає (8)________________. Ендокардом називається (9)_________________ шар, він складається з(10) _______________________ тканини. Зовнішній шар називається (11) ____________________.
Зовні серце оточене(12) ___________________, яка має назву(13) ____________________.
Роль перикарду полягає в тому, щоб (14)_________________________________________.
Кров в серці рухається в одному напрямку через наявність(15) _____________________.
Всередині серця є (16)______ клапани. Клапани, що розташовані між передсердями і шлуночками називають(17) ______________________, а ті , що знаходяться на вході до судин, називаються(18) __________________. Тристулковий клапан знаходиться між (19)_____________________. Він називається (20) __________________. Двостулковий знаходиться між (21)___________________________. Судини, що оплітають серце зовні, називаються (22) ___________________. Вони виконують функцію (23)_______________.
Серцевий цикл складається з (24)____ фаз. Він триває (25)_______ . Перша фаза (26)_____________________, вона називається (27)_______________, триває(28) _______.
Друга фаза(29) _________________, вона називається(30) ______________, триває (31)___.
Третя фаза називається(32) ______________________, вона триває(33) ________. У людини кровоносна система(34) ____________________. Існують (35)______ кола кровообігу. Маленьке коло починається в(36) ______________, закінчується в (37)_____________, його функція(38) _________________________. Велике коло починається у (39)__________________, а закінчується_в(40) _____________. Його функція (41)_____________________.
Через легені кров проходить у(42) _____________________ колі кровообігу. Найбільша артерія, що відходить від серця, називається (43)_______________________.
Через легені кров проходить у(42) _____________________ колі кровообігу. Найбільша артерія, що відходить від серця, називається (43)_______________________.
Серце штовхає кров по(44) ___________________. Існує(45) ____ типи судин. Судини, що відходять від серця, називають(46) _________________. В них тече (47)_____________
кров, яка збагачена (48)__________________. Судини, що ідуть до серця, називають (49)________________, в них тече кров, що збагачена(50) ____________________, і має
назву(51) _________. Газообмін відбувається в судинах, що називаються (52)_________ .
Судини, стінки яких складаються з одного шару епітелію, називаються (53)____________.
Фіброзна оболонка вкриває артерії з(54) ___________________ боку. Артерії пружні, еластичні і міцні завдяки (55)___________________. Клапани є всередині таких судин,
Як(56) _________________. Ритмічне скорочення стінок судин синхронно з серцем називають(57) ________________. Крововилив у мозок називають (58)__________. Втрата крові, що пов’язана з порушеннями цілісності судин називається(59) ______________.
Кровотечі бувають таких видів (60)________________________.Головна роль органів кровообігу полягає в тому, щоб (61)__________________________________________.
Регуляція кровообігу відбувається завдяки(62) _____________________________.Шкідливі звички можуть призвести до таких серцево-судинних захворювань: (63)_____________.Кисень переносять клітини крові, що називаються (64)__________________.
ЯК РОЗРАХОВУЄТЬСЯ РЕЙТИНГОВИЙ БАЛ
ЗНО-2016: Як розрахувати бал з біології
Визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з біології здійснюється у два етапи. На першому етапі визначається тестовий бал учасника зовнішнього оцінювання (максимум – 76 балів). На другому етапі, на основі тестового бала визначається рейтингова оцінка результатів учасника зовнішнього оцінювання за 200-бальною шкалою, що використовується при складанні рейтингового списку абітурієнтів при вступі до вузів України.
ЯК РОЗРАХОВУЄТЬСЯ ТЕСТОВИЙ БАЛ
Завдання з вибором однієї правильної відповіді - до тесту з біології включено 40 завдань з вибором однієї правильної відповіді (від №1 до №40), виконання яких оцінюється в 0 або 1 тестовий бал. 1 бал - якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді не надано.
Завдання на встановлення відповідності (логічні пари) - тест містить 6 завдань на встановлення відповідності (від № 41 до № 46), що оцінюються в 0, 1, 2, 3 або 4 тестових бали. 1 бал за кожну правильно встановлену відповідність (логічну пару); 0 балів, якщо не вказано жодної правильної логічної пари або відповіді на завдання не надано.
Завдання з вибором трьох правильних відповідей із трьох груп запропонованих варіантів відповідей - до кожного завдання пропонується три групи відповідей. З кожної групи потрібно вибрати тільки одну правильну відповідь. Завдання вважається виконаним, якщо учасник тестування вибрав і послідовно записав три цифри у бланку відповідей А.
Тест містить 4 завдання цієї форми (№№ 47-50), виконання яких буде оцінюватися в 0, 1, 2 або 3 тестових бали. 1 бал за кожну правильно вказану відповідь (цифру) з трьох можливих; 0 балів, якщо не вказано жодної правильної відповіді (цифри) або відповіді на завдання не надано. Цифри записуються послідовно з кожного стовпчика варіантів відповідей.
Максимальна кількість балів, яку зможе набрати учасник ЗНО з біології, правильно виконавши всі завдання тесту – 76.
ЯК РОЗРАХОВУЄТЬСЯ РЕЙТИНГОВИЙ БАЛ
Для отримання результатів учасника зовнішнього оцінювання за 200-бальною шкалою використовується Таблиця переведення тестових балів в рейтингову шкалу від 100 до 200 балів.
Таблиця переведення тестових балів у рейтингову шкалу від 100 до 200 балів оприлюднюється Українським центром оцінювання (УЦОЯО) тільки після перевірки правильності виконання завдань кожного учасника тестування та визначення порогового бала «склав / не склав».
Таблиця переведення тестових балів має бути оприлюднена не пізніше ніж через 7 днів після завершення тестування. Зазначена шкала є рейтинговою, оскільки вказує на місце результату зовнішнього незалежного оцінювання особи серед результатів інших учасників тестування з біології.
При розрахунку зазначеної шкали не будуть братися до уваги результати учасників тестування, які не подолали пороговий тестовий бал за результатами тестування. Пороговий бал визначають групи експертів, які аналізують фактичне виконання тестових завдань учасниками тестування та на підставі цього аналізу встановлюють кількість тестових балів, що визначають пороговий тестовий бал з біології. Учасники ЗНО, які не подолають визначений пороговий тестовий бал, вважатимуться такими, хто не склав тест.
Слід зазначити, що визначення рейтингової оцінки за таблицями переведення тестових балів минулих років буде неточним. Рейтинговий бал може суттєво відрізнятися враховуючи різні рівні тестів та різні фактичні результати виконання тесту учасниками тестування. Таблиці переведення тестових балів минулих років ви можете подивитись за наступним посиланням.
Пирогов Микола Іванович
Пирогов Микола Іванович
Основи сучасної
воєнно-польової хірургії заклав М.І. Пирогов. Свої спостереження і наукові
дослідження з питань воєнно-польової хірургії він виклав у декількох роботах:
«Початки загальної і воєнно-польової хірургії» (1864), «Звіт про відвідування
військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії й Ельзасу» (1871),
«Лікарська справа і приватна допомога на театрі війни в Болгарії й у тилу
діючої армії». М.І. Пирогов – високоосвічений хірург-клініцист із болем у серце
спостерігав похмуру картину організації допомоги пораненим у російській армії,
особливо в обложеному Севастополеві: «Над табором мучеників, складених і
звалених даремно, як потрапило, у солдатські намети, раптом вибухнула злива і
промочила наскрізь не тільки людей, але навіть і матраци під ними. Нещасливі
так і валялися в брудних калюжах.
Можна собі
представити, яке було з відрізаними ногами лежати на землі по трьох і чотирьох
разом; матраци майже плавали в бруді; всі і під ними і біля них було наскрізь
промочене; залишалося сухим тільки місце, на якому лежали, не рухаючись; але
при найменшому русі їм приходилося потрапляти в калюжі, а коли хто-небудь
входив у цей намет лазарету, то усі волали про допомогу і з усіх боків голосно
лунали надривні пронизливі стогони і лементи, і зубний скрежет, і ті особливі
стукотіння зубів, від яких б'є тремтіння. Лікарі і сестри могли допомагати не
інакше, як стоячи на колінах у бруді.
Навашин Сергій Гаврилович
Навашин Сергій Гаврилович
Сергій Гаврилович
Навашин – радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне
запліднення (1898) у покритонасінних рослин. Заклав основи морфології хромосом
і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу
цитології та ембріології рослин.
Народився 2 грудня
1857 року у с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області у
родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській
гімназії. 1874 року – вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно
займався хімією у лабораторії О.П. Бородіна.
1878 року –
переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881
році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К.А. Тімірязєва та
В.Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта
на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській
сільськогосподарській академії.
Академік АН СРСР
(1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924). Після закінчення
Московського університету (1881) викладав у ньому, після того в Петровськой
сільськогосподарській академії і Петербурзькому університеті.
Професор Київського (1894–1915) і Тбіліського (1918–23)
університетів. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929)
Біологічного інституту Тімірязева в Москві. Помер 10 грудня 1930, Дитяче Село
(кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області. Поховано в Москві.
Сергій Гаврилович
Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та
морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в
насінну бруньку через її підставу – дно п; проходження трубки у вільхи, в’яза,
волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших дно покривних
рослин. Фундаментальне значення мало відкриття їм у покритонасінних рослин
подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також
природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне
значення.
Мєчніков Ілля Ілліч
Мєчніков Ілля Ілліч
Ілля Ілліч
Мєчніков народився в с. Іванівці Куп'янського повіту на Харківщині. Батько його
був дрібним поміщиком. Закшчивши 13 золотою медаллю гімназію, І.І. Мєчніков
вступає на природничий відділ Харківського університету. Складаючи іспити
достроково, закінчує університет за два роки, на 19-у році життя. За свій кошт
їде за кордон. Повернувшись, захищає в 1867 р. дисертацію на ступінь доктора
зоології. 3 1870 по 1882 р. працює в Одеському (Новоросійському) університеті
професором зоології. В той час в Одеському університеті працювали I.М. Сеченов,
видатний ембріолог-еволюціоніст Олександр Ковалевський, Л.С. Ценковський, з
якими у Мєчнікова зав'язуються найтісніші дружні стосунки. Працюючи разом з
Ковалевським, Мєчніков довів еволюційний зв'язок між безхребетними і
хребетними, розробив питання про початкові етапи розвитку багатоклітинних
організмів.
Творчо розвиваючи
дарвінізм, він збагатив це вчення новими даними з ембрюлогії, фізіології.
Мєчніков критикував мальтузіанське трактування боротьби за існування. Вивчаючи
медуз, їхні личинки, які не мають травної порожнини, Мєчніков відкрив у них
внутрішньоклітинне травлення. Розширюючи коло своїх досліджень, Мєчніков довів,
що внутрішньоклітинне травлення спостерігається широко в природі і що воно
властиве не лише клітинам травного каналу, а й усім рухливим клітинам
організму. Вивчаючи внутрішньоклітинне травлення в хребетних тварин, Мєчніков
зіткнувся з дуже важливим фактом, який вплинув на хід його дальших наукових
праць. Відомо, що жаба розвивається з яйця в рибоподібну личинку з хвостом і
зябрами. Коли в личинки виростають лапки, вона втрачає хвіст і зябра. Як це
відбувається? Мєчніков показав, що хвіст відпадає через зруйнування його
амебоподібними клітинами, які захоплюють частинки тканини хвоста і
внутрішньоклітинно перетравлюють їх. Вивчаючи глибше це питання, Мечніков
дійшов висновку, що рухливі клітини в оргазмі відіграють певну захисну роль.
Заболотний Данило Кириллович
Заболотний Данило Кириллович
Народився в селі
Чоботарка Подільської губернії. Закінчив Новоросійський (1891 р.) та Київський
(1894 р.) університети. У 1889–1891 рр. працював на Одеській бактеріологічній
станції, де вивчав мікроби снігу, опрацьовував питання імунізації ховрахів
проти холери тощо. У 1894–1895 рр. працював лікарем у Подільській губернії, у
1895–1897 рр. – у Київському військовому шпиталі. У 1898–1928 рр. – професор
Жіночого медичного інституту в Петербурзі, де організував першу в Росії кафедру
бактеріології (1898 р.). Водночас у 1919–1923 рр. – ректор Одеського медичного
інституту, в якому створив першу у світі кафедру епідеміології (1920 р.). У
1924–1928 рр. – професор Військово-медичної академії у Ленінграді. У 1928–1929
рр. – президент ВУАН, заснував Інститут мікробіології та епідеміології в Києві.
Д.К. Заболотний опублікував понад 200 праць, присвячених головним чином
вивченню трьох інфекційних хвороб – чуми, холери й сифілісу. Його наукові
висновки базувались на багатющому фактичному матеріалі, на подвижницькій
практичній боротьбі з інфекційними захворюваннями. У 1897 р. брав участь в
експедиції з вивчення чуми в Індії, Аравії. В наступні роки керував
експедиціями з вивчення спалахів чуми в Монголії, Китаї, на Забайкаллі, в
Ірані, Аравії, Месопотамії, в Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані,
Шотландії, Маньчжурії та ін.
Іван Іванович Шмальгаузен
Іван Іванович Шмальгаузен
(1884–1963)
Праці І.І. Шмальгаузена ввійшли до золотого фонду вітчизняної і світової науки. Як людина і вчений він відзначався великим талантом дослідника, глибокою принциповістю, величезним працелюбством, безмежною любов’ю до людей і науки. І.І. Шмальгаузену були властиві почуття нового, невпинний пошук істини. Він написав понад 200 наукових праць з еволюційної морфології, ембріології, експериментальної біології, екології, генетики, філогенії тварин і теорії еволюції.
Один із найвидатніших учених ХХ століття Іван Іванович Шмальгаузен народився 1884 року в Києві. Його батько, Іван Федорович, — відомий ботанік, професор Петербурзького та Київського університетів, помер дуже рано. Іван, закінчивши у 1901 році Першу київську чоловічу гімназію, вступив до Імператорського університету св. Володимира на фізико-математичний факультет. Під впливом лекцій видатного вченого О.М. Сєверцова Іван Шмальгаузен уже в студентські роки розпочав дослідження з порівняльної анатомії. Його праця з вивчення розвитку кінцівок земноводних була відзначена золотою медаллю університету. Навчався І.І. Шмальгаузен з перервами: спочатку був виключений з університету за участь у студентських заворушеннях, потім відновився, але невдовзі (під час революції 1905–1907 рр.) університет було закрито. І.І. Шмальгаузену довелося заробляти на життя. Диплом він одержав тільки 1909 року.
Микола Григорович Холодний
Микола Григорович Холодний
(1882–1953)
Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук, заслужений діяч науки Микола Григорович Холодний народився у російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії. У 1900 р. після закінчення з золотою медаллю гімназії Микола Холодний вступив до університету св. Володимира (нині Національний університет ім. Т.Г. Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. Після завершення навчання в 1906 році та отримання диплому М.Г. Холодний залишився на факультеті для підготовки дисертації і подальшої викладацької роботи. У 1909 р. майбутній учений прочитав пробні лекції з мікробіології і йому було присвоєне звання приват-доцента з правом читання лекцій на кафедрі фізіології рослин. Упродовж сорока років Микола Григорович викладав мікробіологію в університеті. двосторонній характер зв’язку між атмосферою Землі та її біосферою. М.Г. Холодний та В.І. Вернадський накреслили програму досліджень «повітряних» вітамінів.
Альфред Миколайович Окснер
Альфред Миколайович Окснер
(1898–1973)
Відомий учений-ліхенолог1, фундатор Національного ліхенологічного гербарію України, професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України — людина з надзвичайною всебічністю інтересів та уподобань, Альфред Миколайович Окснер народився 8 лютого 1898 р. у м. Єлизаветграді (нині Кіровоград). У 1917 р. він закінчив гімназію, а в 1924 р. — Київський вищий інститут народної освіти (тепер Національний університет ім. Т.Г. Шевченка). Ще в студентські роки він виявив нахил до наукової роботи і працював у лабораторії університетського ботанічного саду.
Водночас з навчанням у 1920–1922 роках А.М. Окснер викладав природознавство в середніх школах та сільськогосподарському технікумі Кіровограда. Він захоплено вивчав місцеву флору вищих рослин. За наслідками цих досліджень у 1922 р. вийшла перша друкована праця Альфреда Миколайовича — про рідкісні та цікаві квіткові рослини Кіровоградщини. У 1935 р. за значний вклад у ліхенологічну науку А.М. Окснеру без захисту дисертації було присуджене наукове звання кандидата біологічних наук, у 1942 р. — наукове звання доктора біологічних наук, у 1943 р. — звання професора. У 1972 році вченого було обрано членом-кореспондентом НАН України.
Володимир Іполитович Липський
Володимир
Іполитович Липський
(1863–1937)
