ГРУПИ КРОВІ

 Біологія від А до Я

Гру́па кро́ві — класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів та частково на лейкоцитах, тромбоцитах і інших клітинах тканин.

Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові.

У людини відомо 38 систем груп крові, серед яких найважливішими є система AB0 та система Rh(RhD).  У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами може становити серйозну загрозу для здоров'я. Несумісність за іншими системами, такими як MNS, Duffy, Kell, Lewis, має наслідком дуже слабку реакцію щодо переливання крові, або ж вона взагалі відсутня. Інші системи груп крові важливіші в хірургії для трансплантації.

У системі АВ0 визначено 4 групи крові ( I, II, III, IV ).

За резус - фактором людей поділяють на резус-позитивних та резус- негативних.

Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз.

 Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз

Біологія від А до Я

Клітинна стінка розміщується ззовні плазматичної мембрани, формується за її участі, є продуктом життєдіяльності клітини і багатошаровим утвором, який слугує своєрідним зовнішнім скелетом клітини.

Функції клітинної стінки:

є зовнішнім каркасом клітини;

надає клітині механічної міцності, захищає її вміст від пошкоджень;

забезпечує тургор рослинних клітин, убезпечує їх від надмірної втрати вологи;

бере участь в обміні речовин;

виконує роль протиінфекційного бар’єру.

Клітинна стінка складається із двох компонентів: аморфного пластичного желеподібного матриксу (основи) з високим вмістом води та структурних компонентів (опорної системи).

До складу клітинної стінки входять такі речовини:

структурні компоненти (целюлоза — у рослин, хітин — у грибів, муреїн — у прокаріотів);

компоненти матриксу (геміцелюлози, пектин, білки, деякі мінеральні солі);

інкрустуючі елементи (лігнін, суберин);

речовини, що відкладаються на поверхні стінки (кутин, віск).

Клітинна стінка не суцільна: у ній є пори, через які з однієї клітини в іншу тягнуться тоненькі нитки цитоплазми — плазмодесми, що сприяє об’єднанню всіх клітин організму в єдине ціле.

Клітинні стінки проникні для води й певних сполук. Якщо клітину помістити в розчин солей з вищою концентрацією, ніж у цитоплазмі, то вода виходить із клітини і спричиняє явище плазмолізу — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від оболонки клітини. Якщо плазмоліз відбувається повільно, клітина тривалий час залишається живою. Зворотній процес надходження води у клітину з розчину солей, концентрація якого нижча за концентрацію розчину солей у цитоплазму, називають деплазмолізом.