Забрудення середовища. Батарейки.

 

Зони кореня. Провідна зона

 Провідна зона кореня розташована вище зони всмоктування. Ця зона найдовша. 

У провідній зоні кореневі волоски відмирають і всмоктування речовин практично пропиняється.

 Цією зоною по деревині та лубу транспортуються речовини , вона закріплює рослину в ґрунті завдяки бічним кореням, а також може запасати поживні речовини в корі. 

У багатьох рослин з часом між деревиною і лубом провідного пучка утворюються шари клітин бічної твірної тканини. Завдяки поділу цих клітин корінь потовщується.

 

Будова, функції, видозміни кореня

 Корінь- осьовий підземний орган з необмеженим ростом, що виникає в результаті переходу на сушу.

Значення коренів:

• Закріплюють рослину в ґрунті.
• Поглинають і транспортують воду і розчинені в ній поживні речовини.
• Вегетативне розмноження.
• Первинний синтез органічних речовин.
• Виділення в ґрунт продуктів обміну речовин.
• 
  
  

Види коренів:

• Головний корінь утворюється з зародкового корінця.
• Бічні корені відходять від головного.
• Додаткові корені формуються на стеблах і листках.
• 
  
  
  
  

Типи кореневих систем (сукупність всіх коренів рослини):

• Стрижнева, добре виражений головний корінь (у дводольних).
• Мичкувата - головний корінь недорозвинутий, або рано відмирає, основна маса коренів цієї системи складається з додаткових.
• 
  
  
  
  

Характеристика зон кореня, особливості їх будови та функцій

1. Кореневий чохлик, клітини чохлика виконують захисну функцію, вони пошкоджуються, відмирають, злущуються і на їх місці утворюються нові клітини.

2. Зона поділу - довжина 2-3 см, їх клітини активно діляться (твірна тканина).

3. Зона росту (розтягування) - клітини ростуть, збільшуються в довжину і стають циліндричними, в них з'являються великі вакуолі. Сукупний ріст цієї зони створює силу, завдяки якій корінь заглиблюється в ґрунт. Довжина декілька міліметрів.

4. Зона всмоктування (вона характеризується наявністю кореневих волосків. Кореневий волосок - це видозмінений одноклітинний виріст з шкіри, кореня. Має оболонку, цитоплазму, ядро, лейкопласти, вакуолі з клітинним соком. Кореневі волоски живуть 10-20 днів. У сухому ґрунті кореневі волоски розвиваються інтенсивніше ніж у вологому. У водяних рослин кореневих волосків не буває. У деяких рослин роль кореневих волосків виконує грибниця гриба з яким вони вступають в симбіоз.

5. Провідна зона - це зона бічних коренів, у цій зоні створюються провідні судини і бічні корені.

                        

Видозміни коренів - пристосування виконувати додаткові функції:

• Коренеплоди - відкладання поживних речовин (буряк, морква).
• Кореневі бульби - відкладання поживних речовин в бічних коренях (жоржина).
• Повітряні - вбирають воду з повітря (орхідеї).
• Дихальні - забезпечують дихання у болотних рослин (мангрові).
• Ходульні - утримують рослину (кукурудза, баньян).
• Корені присоски - у паразитичних рослин (повитиця).
• Корені причіпки - закріплюють рослину (плющ).
• Симбіотичні - з грибами - мікориза; з бактеріями - бактеріориза.

Поглинання коренем води і розчинених в ній мінеральних речовин.

Кореневі волоски вбирають з ґрунту воду і розчинені в ній мінеральні речовини і по судинам вони рухаються у центральному циліндрі. Судини коренів в надземній частині рослини стають судинами стебла. Місце переходу кореня в стебло потовщене і називається кореневою шийкою.

Висхідний рух води пояснюється кореневим тиском і випаровуванням (транспірацією) води листками. Через кореневі волоски виділяються органічні кислоти (оцтова і молочна). Корені виділяють також ферменти і вітаміни, які беруть участь в перетворенні поживних речовин, за участю мікрофлори у доступній для рослин формі.

Для нормального розвитку рослин корені повинні приносити з ґрунту Н2О і мінеральні солі, які містять в певних кількостях макроелементи (Р, N, Fe, S, Ca, Mn) і мікроелементи (Cu, Zn, Mn). Всі елементи важливі для рослини, оскільки входять до складу органічних і мінеральних сполук, ще беруть участь у

У промисловому рослинництві використовують метод водних культур - гідропоніку. Рослини вирощують в посудині, що заповнена гравієм, керамзітом, скляними кульками, які кілька разів на добу зволожують поживними речовинами.

За допомогою методу водних культур можна визначити потребу рослин у хімічних елементах, а також дію на них різних видів добрив.

Аеропоніка - повітряна культура, коріння знаходиться в повітрі і обприскується розчином, який має повний набір необхідних елементів живлення.

У процесах життєдіяльності та формуванні тканин і органів. При надлишку або недостачі мінеральних елементів відбувається порушення процесів життєдіяльності. Мінеральні солі, що містять мікро- і макроелементи утворюють в ґрунті після розпаду органічних речовин розчинення мінералів. Корінь росте верхівкою заглиблюючись у нижні шари ґрунту. При пошкодженні кінчика головного кореня починається посилений ріст його бічних відгалужень. Цю властивість корені використовують при вирощуванні розсади культурних рослин з стрижневим коренем.

У молодих рослин відщипують кінчик головного кореня, що припиняє його ріст у довжину і спричиняє посилений ріст, бічних і додаткових коренів у найродючішому шарі ґрунту.

Після відщипування головного кореня розсаду висаджують на постійне місце зростання за допомогою кілочка (пікетки). Звідси й назва цього процесу - пікерування.

Ґрунт - материнська порода змінена сполучною дією клімату, рослинних і тваринних організмів та діяльністю людини, що стала придатною для вирощування рослин та формування врожаїв. З ґрунту рослини отримують воду та мінеральні речовини.

Основною характеристикою ґрунту є родючість - здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, води, повітря, тепла, для нормальної життєдіяльності їх і для вирощування врожаю. Родючість залежить від структури ґрунту і запасів гумусу.

Елементарні часточки ґрунту звичайно бувають склеєні в грудочки різної форми і розмірів. До складу ґрунту входить: камінь, пісок, пил та глина, вони зумовлюють структуру ґрунту.

Структурні ґрунти добре вбирають і зберігають вологу, містять більше повітря. У формуванні структури ґрунту беруть участь ґрунтові тварини: кільчасті черви, личинки комах, мокриці.

Мікрофлора ґрунту розкладає органічні залишки до більш простих речовин.

Гумус - складний комплекс органічних речовин, що утворюється в ґрунті при розкладанні решток рослинних і тваринних організмів (перегній). Для кожного типу ґрунту характерний певний склад гумусу.

Чим більше гумусу в ґрунті, тим він родючіший. Найбільш родючими є багаті на гумус чорноземи і темні лучні ґрунти. Підзолисті, глинисті і піщані ґрунти не мають грудочкової структури. Вони бідні на гумус і менш родючі.

Найсприятливіший водно-повітряний режим підтримується в структурних ґрунтах, де вода і повітря знаходяться одночасно і не заважають один одному.

Вода - в структурних грудочках, а повітря в порах між ними.

Щорічно рослини забирають з ґрунту велику кількість поживних речовин, запас яких поповнюється органічними рештками відмерлих рослин і тварин. На культурних ґрунтах повернення запасів поживних речовин недостатнє.

Нестачу поживних речовин у ґрунті компенсують внесенням добрив, як органічних (гній, пташиний послід, торф, сечовина), так і мінеральних (азотні, фосфорні, калійні). При цьому враховують норми і час внесення добрив, їхню розчинність, потребу в них рослин, тип ґрунтів.

Для отримання великих врожаїв сільськогосподарських культур одних добрив недостатньо, тому проводять відновний обробіток ґрунту: розпушування та поливання.

Розпушування ґрунту - агротехнічний захід, який сприяє кращому збагаченню коренів рослин киснем, збереженню вологи в ґрунті. В результаті розпушення та підгортання ґрунту, в багатьох рослин інтенсивно утворюються бічні та додаткові корені.

Поливання забезпечує розчинення поживних речовин, необхідних рослині.

Залежно від субстрату, на якому вирощуються рослини, розрізняють водні, піщані та ґрунтові культури.

Водна культура - вирощування рослин на водних поживних сумішах. Вперше цей спосіб застосував ще у 1699 р. англійський вчений Вудворд, але використовували - у ХІХ ст. Поживна суміш повинна мати у своєму складі всі елементи, необхідні для живлення рослин (реакція РН ≈ 5,5). Необхідно проводити аерацію поживних розчинів для збагачення їх киснем і виділенням СО₂. Періодично поновлювати поживні речовини.

Зони кореня. Зона всмоктування.

Зона всмоктування , або всисна зона.

 Зона кореневих волосків складена клітинами, які завершили процес росту i остаточно перетворилися на клітини постійних тканин.

 Клітини шкірочки кореня у цій зоні утворюють довгі вирости  -  кореневі  волоски,які сягають 1 см завдовжки.  Кореневі  волоски входять у щільний контакт із часточками ґрунту і відіграють визначальну роль і поглинанні води і мінеральних речовин, оскільки значно збільшують поверхню кореня . Вони  також закріплюють рослину у ґрунті. У зоні кореневих волосків корінь вже не може зміщуватись відносно часточок ґрунту.

Зони кореня. Кореневий чохлик

 Кореневий чохлик захищає ніжну верхівку кореня під час росту та просування пoмiж часточками ґрунту.

 Клітини, які розташовані у глибині кореневого чохлика, містять великі pyxoмi крохмальні зерна. Ці зерна під дією сили тяжіння опускаються на нижню ділянку клітинної мембрани i дають кореню «відчути» де верх, а де низ.

 Поверхневі клітини кореневого чохлика постійно злущуються та відмирають. При цьому вони виділяють слиз, що полегшує просування кореня вглиб ґрунту.

  Із  середини кореневий чохлик відновлюється клітинами верхівкової твірної тканини.