Виховна година — це
такий самий виховний захід, як і відвідування театру, дискотека, концерт, КВК,
диспут тощо. Проте є і специфічна риса: виховна година — форма прямого спілкування
вихователя зі своїми вихованцями. Але це не урок, а щира розмова про людські
цінності, співпереживання радісної чи прикрої події, це корисна інформація,
необхідна учням для майбутнього дорослого життя, яку не можна отримати на
уроках, це збори для складання плану участі класу в загальношкільному заході,
це психологічний тренінг з будь-яких проблем спілкування тощо.
Форм, тем і
приводів для спілкування класного керівника зі своїми дітьми може бути безліч.
Тому їх не можна класифікувати. Також неможливо передбачити всі проблеми класу
і заздалегідь внести їх до плану виховної роботи.
Зважаючи на це,
виховні години можна систематизувати таким чином:
— для колективного планування класної або загальношкільної
справи (організаційна);
— для розв’язування
ймовірного конфлікту;
— для підведення
результатів (планова);
— бесіда щодо психолого-педагогічних проблем учнів;
— для реалізації певної освітньої програми.
Найголовнішими шляхами майбутньої
дорослої самореалізації людини є праця, продовження роду, спілкування,
переживання. Тому багато педагогів, які дійсно стурбовані майбутньою долею
своїх вихованців, пропонують їм на виховних годинах такі освітні програми:
— «Пізнай себе» —
теоретичні і практичні заняття з прикладної психології, бесіди про
закономірності психіки і поведінки людей;
— «Знайди себе» —
бесіди з профорієнтації;
— «Спілкування та етикет» — розповіді про те, як збирати
навколо себе людей;
— «Навчися керувати
собою» — основні знання про методи, способи та прийоми саморегуляції й
самоврядування;
— «Права громадянина
та людини» — статті про права дитини з Декларації прав людини та Конституції
України;
— «Основи сімейного
кола» — розповіді про те, як створити міцну сім’ю.
Ці заняття можуть проводитися із залученням шкільного
психолога.
Критерії успішності
виховних годин
1. Інтерес учнів до теми, до занять у цілому (інтерес — це
усвідомлене, а також у деякій мірі неусвідомлене, інтуїтивне відчуття дитиною
«необхідності» отримуваних нею знань, їх значущості для майбутнього життя.
2. Активність дітей, готовність брати участь, робити,
піклуватися, мати задоволення від колективної діяльності заради інших.
3. Поліпшення
стосунків педагога з дітьми, зближення, поглиблення взаєморозуміння.
4. Зміна
психологічного клімату в класі, згуртування класного колективу, поява спільних
цінностей, переживань і почуттів.
5. Відсутність
конфліктів, які, можливо, траплялися раніше.
6. Залучення до активного класного життя недавніх
«аутсайдерів».
7. Поліпшення стосунків з батьками.
8. Підвищення
відповідальності за навчання і, отже, поліпшення успішності.
