вівторок, 17 березня 2020 р.
ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРІВ У СВІТОВУ МЕДИЦИНУ
ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРІВ У СВІТОВУ МЕДИЦИНУ
Резюме. Вперше наводяться короткі дані про 55 українських лікарів (лікарів України), які збагатили світову медицину. Описується внесок лікарів – уродженців України та лікарів інших національностей, які працювали на українських землях, що були під владою Росії, Польщі, Австро-Угорщини, Румунії
Широко відома роль грецьких, арабських, китайських, англійських, німецьких, французьких та інших лікарів у розвитку світової медичної науки та практики. Водночас у світовій літературі мало висвітлено роль лікарів слов’янських народів. Найчастіше згадуються поодинокі імена, як-от Й. Пуркіньє (чех), Мінковскі О. (поляк), І.П.Павлов, В.М.Бехтєрєв (росіяни), В.Бец. Проте майже не згадуються українські лікарі, що зумовлене багатовіковим перебуванням України в колоніальній залежності, відсутністю своєї державності.
Проголошення незалежності України 1991 року дало поштовх для перегляду стану національної культури і науки, повернення імен, заборонених тоталітарним комуністичним режимом, утвердження об’єктивної історії України.
Нещодавно під редакцією О.А.Грандо вийшла книга українською, російською та англійською мовами (2001), в якій вперше на світовому рівні названо імена декількох десятків українських та українсько-російських вчених. Окремі українські лікарі європейського рівня представлені в працях В.Плюща (1975, 1983), в біобібліографічному довіднику П.Пундія (1996); в книзі “Медицина в Україні. Видатні лікарі» (1997), в Енциклопедії Українознавства (1994-2002), в англомовній енциклопедії України (1985-1993), в журналі „Агапіт» (1995-2004), в наших книгах (2002, 2004). Спробу коротко показати вклад слов’ян у медицину зробив А.Олеарчик (1991).
В пропонованій праці вперше зроблена спроба систематично висвітлити роль українських лікарів (в широкому, європейському розумінні цього поняття) у розвитку світової медицини. Тут наведено імена лікарів-українців та уродженців України, незалежно від того, де вони працювали, а також медиків різних національностей, які працювали на українських землях, що знаходилися під пануванням Росії, Польщі, Австро-Угорщини, Румунії.
Уже в середньовіччі українські лікарі були відомими в Європі. Юрій Дрогобич (Котермак) (1450-1494) – уродженець Львівщини, доктор філософії і медицини (1482), професор астрономії та медицини і ректор Болонського університету (1481-1482), опісля професор анатомії Краківського університету. Він професор Ісполітанської академії у Братиславі, лікар при дворі герцога в Феррарі (Італія), автор астрологічної праці «Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia…atrium et medecine doctoris. Romae, 1483».
У ХVІІІ ст. у європейській медицині була відомою низка імен українських лікарів. В той час відомим борцем з епідеміями чуми був Данило Самійлович Самойлович (1744-1805). Народився він на Чернігівщині в сім’ї священика, закінчив Києво-Могилянську академію, шпитальну школу в Санкт-Петербурзі. Працював у Москві епідеміологом. Одним з перших вказав на можливість бацилоносійства у людей, усе своє життя присвятив самовідданій боротьбі з чумою, розробив систему профілактичних та карантинних заходів. Очолював боротьбу з епідеміями чуми в Росії та в Україні. Висловив думку про проведення щеплень медичному персоналу за типом варіоляції, багато способів перевіряв на собі. Був визнаним авторитетом у Європі, праці його видали у Франції; його обрано членом 12 академій європейських країн.
