ДИВОВИЖНЕ НАВКОЛО НАС Блог вчителя біології Поліщук Наталії Ігорівни: Я

Я - УЧИТЕЛЬ

Я - педагог і особистість

Усі дороги ведуть до школи…Ці слова цілком і повністю характеризують мій життєвий шлях . Мало хто знає про те , що познайомилася я зі своїм кабінетом ще за часів відвідування дитячого садка. І неодноразово, замість дитячого садка, у силу різних обставин я опинялася тут, у кабінеті біології, під час проведення занять. Не дивно, що вже тоді, у дитячому садку років у п' ять я уявляла , як пишу крейдою на дошці домашнє завдання. У десять - мріяла стати вчителем. У чотирнадцять - допомагала вчителям перевіряти зошити. У шістнадцять - стала студенткою факультету біології Дніпропетровського національного університету. І не шкодую про це жодного дня. Наша школа для мене – це другий рідний дім , а стіл, за яким я працюю , ще той, старенький, під яким я колись ховалась.

Я – вчитель. Іноді, коли в школі після уроків настає тиша, я замислююсь і задаю собі питання: «Чому я тут?» Ні, не працюю – я тут живу. Чому навіть у ті часи, коли шкільні стіни замінюються на домашні, я знову повертаюся подумки до школи, до учнів, уроків?…Напевно, тому , що для мене професія вчитель – це не робота, це – моє життя. Тут, на уроках, я не помічаю, як лине час, а спілкування з дітьми залишає мою душу молодою . Водночас я відчуваю , що кожна дитина робить мене мудрішою, вчить чомусь, знаходить відгук в моєму серці.

Пропрацювавши в школі кілька років , я зрозуміла одну річ: ти – або вчитель, або – ні. І не буває тут середнього. Вчитель – це стан душі і думок, стиль життя і спілкування. Щоб бути вчителем, просто навчати мало, необхідно мати любов і терпіння до учнів, необхідно захоплюватися своїм предметом, із захопленням навчати дітей …Тільки не тому, що так треба, а тому, що тобі так хочеться поділитися знаннями.

Я – вчитель. Чому саме я? Я вірю, що кожна людина в цьому світі має своє призначення . Аналізуючи свій життєвий шлях, я знову і знову переконуюсь, що моє призначення – бути учителем. І навчати не тільки предмету, який я дуже люблю. Я постійно думаю про те, чи все я зробила для учня так, як треба? Чи змогла я торкнутися його душі, щоб виріс він добрим і людяним? Чи буде в ньому прагнення пізнати і зберегти навколишній світ, побачити в ньому красу і неповторність? Чи захистить він тварину від жорстокості? Якою він виросте людиною? Чи залишиться на Землі після нього щось хороше, добре? Адже людиною мало народитись – людиною треба стати. Як допомогти дитині на цьому непростому шляху?

У своєму спілкуванні з дітьми ( мені не хочеться називати це роботою) , я хочу бути старшим товаришем, намагаюся поділитись власним життєвим досвідом, застерегти дітей від можливих помилок. Я намагаюсь бути відкритою і доступною у спілкуванні, вислухати і підтримати, підказати і пожаліти, направити і захистити, а іноді просто налити склянку чаю і мовчки посидіти поряд. Бо діти – різні, і різне у них життя. Щоб зрозуміти дитину , необхідно побачити перед собою не тільки учня, а особистість, молоду і недосвічену , з власними проблемами і переживаннями, особливостями виховання в родині. І так важливо вчасно простягнути їй руку допомоги.

На своїх уроках я завжди пов`язую матеріал з життям, навчаю дітей користуватися новими знаннями. Я вважаю, що знання мають цінність, якщо вони пов`язані з практикою життя. І не випадково я обрала саме біологію, бо мій предмет – наука про життя. Ми навчаємо один одного: я - дітей, а діти - мене.

Поліщук Наталія Ігорівна, КЗО СЗШ № 62. Учитель біології, пед. стаж 10 років

***********************************************************************************

В своїй школі я з'явилася набагато раніше, ніж почала в ній навчати дітей. Я закінчила її в 1998 році… Але, напевно, мало хто знає про те , що познайомилася я зі стінами цього кабінету ще за часів відвідування дитячого садка. І неодноразово замість дитячого садка в силу різних обставин я опинялася тут, у кабінеті біології під час проведення занять.
Я дуже люблю свою роботу, хоча вона складна і займає більшість часу. Я дуже люблю дітей, хоча іноді здається, що вже не вистачає сил. Я завжди намагаюся бути чесною, відкритою і доступною для учнів, і відчуваю, що вони довіряють мені. Я обожнюю свій предмет і вважаю його одним з найцікавіших, найперспективніших, найнеобхідніших. В біології ще багато невідкритого, незвіданого. Нам необхідні добрі лікарі, ветеринари, агрономи, мікробіологи, тренери, селекціонери, генетики… Це тільки початок переліку. В цьому я переконую своїх учнів. Я не просто навчаю, я намагаюся постійно показати для чого ці знання необхідні, де можна скористатися ними на практиці і в подальшому дорослому житті.

Кожний урок я намагаюся зробити цікавим. Для цього постійно навчаюся і вдома самостійно, і відвідую різноманітні курси. Постійно поглиблюю знання з предмета. Люблю навчатися чогось нового і обов'язково втілюю це в життя. Буває, що не можу чітко відповісти на якесь питання, що має учень. Але я цього не соромлюся. Я кажу, що ця наука дуже об'ємна і неможливо знати все. Натомість ми ставимо з учнями проблемне питання і разом шукаємо на нього відповідь. Це тільки посилює довіру і повагу учнів. Ми навчаємо один одного: я- дітей, а діти - мене.

У роботі сучасного учителя вважаю важливим використання ІКТ
На уроках постійно впроваджую
інтерактивні технології навчання, окреме місце виділяю тренінгу
Мої улюблені методи навчання : Проблемно - пошуковий метод, метод проектів