Мікроскоп

📌 Мікроско́п — збільшувальний прилад для розглядання дрібних, невидимих для неозброєного ока, предметів.

Корпус мікроскопа утворюють основу і штатив.

До штатива прикріплений предметний столик і приєднаний тубус.

У верхній частині тубуса розташований окуляр, через який розглядають досліджуваний об'єкт, в нижній частині тубуса мікроскопа розташовані об'єктиви.

Аналізований об'єкт прикріплюється до предметного столика за допомогою затискачів.

 Важливою складовою частиною мікроскопа є джерело світла.

 Освітленість регулюється за допомогою діафрагми.

 Для переміщення предметного столика передбачені макрогвинт і мікрогвинт.

📌Для збільшення зображення в мікроскопі використовуються 2 лінзи (збільшувального скла). Одна з них знаходиться в об'єктиві, а інша — в окулярі.

Збільшення мікроскопа дорівнює добутку збільшення лінзи окуляра на збільшення лінзи об'єктива.

Збільшення = окуляр х об'єктив.

📌 Історично першим приладом, який використовувався з такою метою був оптичний ( світловий) мікроскоп, дія якого базується на заломленні світла системою лінз. Оптичний мікроскоп дає збільшення до 3000 разів.

 📌У електронному мікроскопі , винайденому в 30-х роках 20 сторіччя, збільшене зображення одержують за допомогою пучків електронів. Він дає збільшення в десятки і сотні тисяч разів.

📌 Винайдені у 80-х роках 20 ст. атомний силовий мікроскоп та тунельний мікроскоп дозволяють розглядати зображення об'єктів ядерного масштабу — окремі атоми  й молекули. Хід променів в мікроскопі відбивається від дзеркальної поверхні нижче спостережуваного об'єкта, проходить крізь досліджуваний об'єкт, входить до об'єктів мікроскопа, збільшується за рахунок лінзи і окуляра, і тоді ми побачимо збільшене зображення.

ІСТОРІЯ

📌На початку XVII століття по всій Європі використовувались перші мікроскопи. Благородних учених дуже приваблювала  можливість побачити світ  крихітного.

📌 У 1665 році англійський учений Роберт Гук  відкрив крихітні частинки, які назвав клітинами, бо вони йому нагадали схожі на клітки келії  монахів. Це спостереження Гука відкрило шлях до відкриття спершу мікроорганізмів , а потім дало усвідомити таємницю всього живого.

📌 Антоні ван Левенгук — голландський торговець — був зачарований наукою. Дізнавшись про мікроскоп Гука, він вирішив створити свій. Він власноручно зробив мікроскоп, який складався з двох латунних пластин і маленького шматочка скла, що виконувало  роль лінзи. Щоб працювати з ним треба покласти зразок на вістря голки. За його задумом Ви якомога сильніше наближаєте око  до лінзи, тож можете бачити вістря голки і покласти туди зразок: комаху, чи ще щось.

📌  У 1675 році ван Левенгук використовував такий мікроскоп для дослідження краплини води , коли побачив щось надзвичайне: світ повний істот, яких ніхто ніколи не бачив — мікроорганізмів. В мікроскопа був механічний предметний столик, засіб для фокусування і все те, що потрібно для дослідження зразка. Так були відкриті живі одноклітинні організми, яких Антоні ван Левенгук на той час назвав «Анімалькулі» - крихітні тваринки.

 

Надниркові залози

📌 Наднирко́ва за́лоза, наднирник — парна ендокринна  залоза  у людини, а також у хребетних  тварин. Належить зо залоз внутрішньої секреції.

📌 Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі кожної з  нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну; увігнуті основи надниркових залоз лежать на опуклих полюсах нирок. Разом із нирками надниркові залози укладені в жирову  капсулу і покриті нирковою фасцією. Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до 35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів.

📌 У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. 

 📌 Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну.  Кіркова речовина темно-бурого кольору, виділяє життєво важливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони. Гормони, які продукують у кірковій речовині, належать до кортикостероїдів.

📌 Гормони : Альдостерон, Кортикостерон, Дезоксикортикостерон, Кортизол, Кортикостерон, андрогени.

📌 Ця залоза грає важливу роль в регуляції обміну речовин і адаптації організму до несприятливих (тобто стресових) умов.

📌 Функції залоз складні і різноманітні:  вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Глюкокортикоїди впливають на обмін вуглеводів, білків та жирів, а також на кровотворні органи, мають протизапальну дію. Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних у медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. 

При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, за якої шкіра набуває бронзового кольору. Крім того, людина худне, втрачає працездатність через розлади нервовом'язової системи. Також при гіпофункції наднирковиків може розвинутись хвороба Аддісона.  Гіпокортицизм.                   

При гіперфункції кори надниркових залоз розвивається синдром Кушинга, гіперандрогенія                      ( наприклад,  прояв вторинних чоловічих ознак у жінок). Гіперкортицизм.

Гормони  кіркової речовини кортикостероїди (глюко- і мінералокортикоїди) синтезуються у мітохондріях  секреторних клітин з холестерину. Різноманітний вплив кортикостероїдів  на всі види обміну речовин , судинний тонус , імунітет  та інше робить кіркову речовину наднирників найважливішою ділянкою життєзабезпечення  людини в звичайних умовах і в умовах адаптації  до різноманітних стресів . У клубочковій зоні кіркової речовини синтезується альдостерон — основний мінералокортикоїд , що бере участь у регуляції водно-сольового обміну. У пучковій зоні синтезується переважно кортизол  — глюкокортикоїд, що впливає на білковий , жировий  і вуглеводний  обмін і на обмін нуклеїнових кислот, і кортикостерон, що володіє властивостями глюко- і мінералокортикоїда. У сітчастій зоні утворяться статеві гормони , головним чином андрогени . Синтез кортикостероїдів, насамперед глюкокортикостероїдів, регулюються адренокортикотропним гормоном. Хромафинні клітини секретують три гормони (адреналін, норадреналін і дофамін), об'єднаних під загальною назвою катехоламіни. Біосинтетичними попередниками цих гормонів є амінокислота тирозин. Адреналін синтезується тільки в надниркових залозах; норадреналін і дофамін утворюються також у парагангліях і численних нейронах симпатичної нервової системи. Всі тканини, що продукують катехоламіни, складають адреналінову систему. Активність хромафинних клітин стимулюють різноманітні впливи навколишнього і внутрішнього середовища: емоції, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, фізичне навантаження, охолодження тощо.

 

Щитоподібна залоза

📌Щитоподібна залоза (лат. glandula thyroidea) — непарний орган ендокринної системи, що складається з двох часток, перешийка та рудиментарної пірамідної частки. Розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіз-залежним органом ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз  крові. Належить до залоз внутрішньої секреції.

📌 Щитоподібна залоза має капсулу — фіброзну оболонку, яка формує внутрішній та зовнішній листки, між якими знаходиться жирова клітковина, в якій проходять позаорганні судини, вени, та гілочки зворотних нервів.

Спереду щитоподібну залозу покривають грудинно-щитоподібний та під'язиково-щитоподібний  м'язи .

На задній поверхні щитоподібна залоза фіксована до перстнеподібного хряща, кілець трахеї та до нижнього констриктора глотки — підвішуючою зв'язкою.

📌 Завдяки сполученню з гортанню щитоподібна залоза піднімається і опускається при ковтанні, зміщується в бік — при повороті голови. Іннервується залоза симпатичними, парасимпатичними і соматичними нервовими гілками. У залозі чимало інтерорецепторів.

📌 Щитоподібна залоза добре постачається кров'ю (вона посідає перше місце серед органів за кількістю крові, яка протікає за одиницю часу на одиницю маси).

📌 ЩЗ відповідає за секрецію таких гормонів:

-        - йодовані — тироксин  і трийодтиронін  (секретуються епітеліальними клінтинами)

-         - тиреокальцитонін — кальцитонін (секретується парафолікулярними клітинами (С-клітинами)

📌 Гормони ЩЗ вкрай необхідні для розвитку мозку. Вплив гормонів на ЦНС проявляється зміною умовнорефлекторної діяльності, поведінки.📍 Підвищена їх секреція супроводжується збудливістю, емоційністю, швидким виснаженням.

📍 При гіпотиреоїдних станах спостерігаються зворотні явища — кволість, апатія, ослаблення процесів збудження.

📌 Тиреоїдні гормони значною мірою впливають на стан нервової регуляції органів і тканин. Унаслідок підвищення активності вегетативної, переважно симпатичної, нервової системи під дією тиреоїдних гормонів прискорюються серцеві скорочення, збільшується частота дихання, посилюється потовиділення, порушуються секреція і моторика травного каналу. Крім того, тироксин знижує здатність крові до зсідання внаслідок зменшення синтезу в печінці та інших органах чинників, які беруть участь у процесі зсідання крові. Цей гормон пригнічує функціональні властивості тромбоцитів, їх здатність до адгезії (склеювання) і агрегації.

📌 Гормони ЩЗ впливають на ендокринні та інші залози внутрішньої секреції. Про це свідчить той факт, що видалення ЩЗ призводить до порушення функції всієї ендокринної системи.

Її порушення можуть супроводжуватися як підвищенням, так і зниженням її гормонотворчої функції.

📌 Якщо гіпотиреоз розвивається в дитячому віці, то буває кретинізм. При цьому захворюванні спостерігається:

 - затримка росту;

 - порушення пропорцій тіла;

 - затримка статевого та психічного розвитку.

📌 Гіпотиреоз може зумовити інший паталогічний стан — мікседему (слизовий набряк). У хворих відзначається збільшення маси тіла за рахунок надмірної кількості міжтканинної рідини, одутлість обличчя, психічна загальмованість, сонливість, зниження інтелекту, розумова відсталість, порушення статевих функцій та всіх видів обміну речовин. Захворювання розвивається переважно в дитячому віці та в клімактеричний період, однак і дорослі люди в не клімактеричний період можуть страждати від пониженої функції щитоподібної залози.

📌 При гіперфункції залози розвивається тиреотоксикоз,базедова хвороба. У деяких географічних регіонах (Карпати, Волинь та ін.), де спостерігається дефіцит йоду у питній воді, населення хворіє на ендемічний зоб.

📌 Для профілактики розладів щитоподібної залози використовують спеціальні біологічно активні добавки сполук йоду, селену. Однак для цієї мети категорично заборонено вживати аптечний розчин йоду.

📌 25 травня — Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day) — запропоновано відзначати 2008 року на конгресі Європейської тіреоїдної асоціації (European Thyroid Association). Заходи, що проводяться у рамках проведення цього дня, спрямовані на:

 - підвищення обізнаності суспільства про здоров'я щитоподібної залози;

 - санітарно-просвітницьку роботу з населенням щодо профілактиці захворювань щитоподібної залози;

 - розробку нових методів лікування захворювань щитоподібної залози.