До складу жилок листка окрім судин входить і луб із ситоподібними трубками- флоема (розміщений з нижньої сторони листка).
Ці трубки складаються з живих клітин.
По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, в тому числі крохмаль, утворений під час фотосинтезу.
Жилки листка - потовщення листкової пластинки, у якому проходить один або декілька провідних пучків, основу яких складають провідні тканини .
Одна з них- деревина із судинами (ксилема) (розміщена з верхньої сторони листка) .
Судини складаються з відмерлих клітин, між якими зникли міжклітинники.
По судинах відбувається висхідний рух речовин ( розчин води і мінеральних речовин рухається від кореня до всіх органів і клітин рослини).
Нижче стовпчастої тканини розташовані овальні клітини, між якими є великі міжклітинники, кількість хлоропластів в цих клітинах менша. Це - губчаста паренхіма.
Міжклітинники заповнені повітрям і водяною парою та сполучені з продихами.
Фотосинтез здійснюється не так активно, як в стовпчастій паренхімі.
Запасаються різні речовини (крохмаль).
Міжклітинники сполучені з продихами і забезпечують газообмін у листку та випаровування ( транспірацію).
Стовпчаста (палісадна) паренхіма
Під шкіркою ближче до верхньої поверхні листка розміщені видовжені клітини, які нагадують стовпчики. Вони щільно прилягають одна до одної, утворюють шар або 2-3 шари, майже без міжклітинників, містять більше хлоропластів.
У світлолюбних рослин більший шар стовпчастої тканини, ніж у тіньолюбних.
У стовпчастій паренхімі найінтенсивніше відбувається фотосинтез, це і є її основна функція.
ПРОДИХ — це пара витягнутих бобоподібних клітин, між якими є отвір — продихова щілина, яка з одного боку відкривається у зовнішнє середовище, а з іншого — у великий міжклітинний простір основної тканини листка.
Утворюють дві попарно замикаючі клітини шкірки з хлоропластами, вони бобоподібної форми з потовщеними стінками. Щілиноподібний отвір між замикаючими клітинами утворює продихову щілину.
Клітини продихів зелені, бо мають хлоропласти.
В хлоропластах на світлі здійснюється фотосинтез.
Продихова щілина регулює інтенсивність газообміну та випаровування.
Залежно від вологості та освітлення клітини продихів змінюють свою форму, регулюючи випаровування води та газообмін.
Розміщення продихів на різних рослинах.
У більшості рослин продихи містяться на нижньому боці листка і сонячні промені на них не потрапляють, що сприяє збереженню води в рослині. Плаваючі листки водних рослин (латаття) мають продихи лише на верхній частині листкової пластинки. Рослини пустелі з потовщеними листками мають продихи на обох боках, використовують світло пряме зверху та інтенсивне відбите від землі знизу.
Шкірочка листка
Одношарова покривна тканина вкриває ззовні листок, більшість клітини безбарвні та прозорі без хлоропластів, щільно прилягають, їхні клітинні оболонки зі сторони середовища потовщені (крім пар зелених клітин, що утворюють продихи). Безбарвні клітини можуть утворювати вирости.
Стінки клітин шкірки зі сторони продихів тонші, кутикула вужча, а зі сторони без продихів стінки та кутикула потовщені.
Функції
Захищає від висихання, механічних ушкоджень (забезпечує взаємодію з довкіллям).
Безбарвні клітини пропускають світло.
ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.
Листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною - шкіркою, або епідермою (від грец. епі - зверху і дерма - шкіра) – захисною шкіркою з продихами, які здатні регулювати інтенсивність газообміну та випаровування води.
Під шкіркою розміщена основна фотосинтезуюча тканина, що включає стовпчасту та губчасту тканини.
Крізь неї проходять провідні пучки – жилки, що надають листку міцності, забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин - вуглеводів.
Листок складається з покривної тканини (шкірки), основної тканини та провідних пучків (жилок).
ПРОДИХ — це пара витягнутих бобоподібних клітин, між якими є отвір — продихова щілина, яка з одного боку відкривається у зовнішнє середовище, а з іншого — у великий міжклітинний простір основної тканини листка.
Клітини продихів зелені, бо мають хлоропласти.
Залежно від вологості та освітлення клітини продихів змінюють свою форму, регулюючи випаровування води та газообмін:
• При достатньому освітленні та вологості вміст води та кисню в міжклітинниках збільшується, вуглекислого газу зменшується, тому розходяться замикаючі клітини і продихова щілина розширюється, тоді через неї з міжклітинників назовні випаровується вода (листок при цьому охолоджується) та виділяється кисень (утворюється в процесі фотосинтезу), у міжклітинники з повітрям надходить вуглекислий газ.
• у темряві та за нестачі вологи замикаючі клітини випрямляються, продихова щілина звужується і закривається, тому виділення кисню припиняється (не відбувається фотосинтез), випаровування води та надходження вуглекислого газу в листок зменшується. Дихання продовжується, тому в міжклітинниках збільшується вуглекислий газ і зменшується кисень. Через не повністю закриті продихові щілини вуглекислий газ потрапляє назовні, а надходить повітря, збагачене киснем.
У приміщенні з рослинами вдень у повітрі збільшується кількість кисню, а вночі – вуглекислого газу.
Розміщення продихів на різних рослинах.
У більшості рослин продихи містяться на нижньому боці листка і сонячні промені на них не потрапляють, що сприяє збереженню води в рослині. Плаваючі листки водних рослин (латаття) мають продихи лише на верхній частині листкової пластинки. Рослини пустелі з потовщеними листками мають продихи на обох боках, використовують світло пряме зверху та інтенсивне відбите від землі знизу.
ЖИЛКА – це потовщення листкової пластинки, у якому проходить один або декілька провідних пучків.
Функція жилок: транспортування речовин, опорний каркас листкової пластинки.
Жилкування – спосіб розташування жилок на листковій пластинці.
