В океані існують дуже цікаві істоти - мечохвости. Це прадавні тварини, вважають, що вони існували ще за 200 млн років до динозаврів і з тих часів майже не змінились.Мечохвости є справжніми довгожителями з-поміж членистоногих, оскільки тривалість їх життя становить 19-20 років – більше жоден із представників типу так довго не живе! Правда, і статева зрілість наступає пізно – у 9-11 років.
Вони мають гемолімфу блакитного кольору. А все тому, що у них в кров’яних тільцях міститься не гемоглобін із атомом заліза, як у нас, а гемоціанін із атомом міді.
А ще гемолімфа мечохвостів має одну надзвичайну властивість – знищувати більшість бактерій… Цю властивість відкрив у 1958 році доктор Фредерік Банґ із Лабораторії морської біології у Масачусеці. Він виявив, що при введені у кров Мечохвоста атлантичного (Limulus polyphemus Linnaeus, 1758) суспензії зі звичайнісінькими морськими ґрам-негативними бактеріями, відбувається згортання крові і утворення згустків – щось на кшталт тромбів у ссавців. Спершу, доктор Банґ гадав, що це призведе до загибелі Мечохвостів, проте, його піддослідні почувалися пречудово, тож вчений продовжив дослідження.
Працюючи разом із доктором Джеком Левіном, їхня дослідницька команда встановила, що згортання крові мечохвостів відбувається через потужний бактеріальний ендотоксин (1,3)-β-D-глюкан, тобто отрута, яка міститься у бактеріях. Вчені вирішили проводити досліди не на самих мечохвостах, а лише на крові взятій у них. Виявилось, що гемолімфа аналогічно реагує на бактерій та їх токсини, що у орґанізмі тварини, що у пробірці… А причиною цієї реакції є особливі імунні клітини мечохвостів – амебоцити (клітини-амеби – авт.) – як тільки бактерії потрапляють у кров тварини, ці клітини миттєво “накидаються” на непроханих гостей, обліплюючи їх зусібіч у вигляді згустку. Після знищення бактерій згусток розсмоктується і амебоцити знову приступають до “патрулювання” орґанізму. Ця імунна реакція отримала свою назву ЛАЛ (LAL) – Лімулюсовий Амебоцитний Лізис, що походить від латинської назви Limulus – Мечохвоста атлантичного, назви імунних амебоцитів та лізису – процесу руйнації клітин бактерій. Найцікавіше те, що антибактеріальну здатність має навіть екстракт із амебоцитів!
На сьогодні більшість внутрішньовенних та ін"єкційних препаратів і матерали для протезування тестуються амебоцитами з гемолімфи мечохвостів. Якщо ліки містять сліди бактеріального забруднення – гемолімфа швидко згорнеться. Для цього існують спеціальні ферми для утримання цих тварин, де в них періодично беруться порції гемолімфи для потреб людини.
Щороку більше 500 000 мечохвостів стають підневільними донорами, але потім повертаються назад в своє середовище існування, даруючи людям шанс на одужання від страшних хвороб. І будемо чесними : нажаль, не всі мечохвости виживають.
..В природі у наш час мечохвости живуть лише у двох частинах Світового Океану: східному узбережжі Північної Америки та Південно-Східної Азії.
..В природі у наш час мечохвости живуть лише у двох частинах Світового Океану: східному узбережжі Північної Америки та Південно-Східної Азії.Джерело : Станіславський натураліст.
