Пряма кишка являє собою кінцевий відділ товстої кишки та закінчення травного тракту. У ній накопичуються калові маси.
Вона розташована в порожнині малого таза, починається на рівні 3-го крижового хребця і закінчується заднім проходом ( анальним отвором) в області промежини.
Довжина її 14—18 см, діаметр змінюється від 4 см на початку до 7,5 см в найширшій її частині, далі пряма кишка знову звужується до розмірів щілини.
Пряма кишка виконує функцію дефекації, заключну функцію кишечника.
З тонкої кишки, довжина якої у дорослих становить 5-7 м., а
загальна площа слизової (за рахунок ворсинок) сягає 500 м:, харчові речовини
потрапляють у товсту кишку.
В будові товстої кишки виділяють наступні відділи: сліпа, ободова, сигмоподібна і пряма кишок (rectum). Її слизова
оболонка не має
ворсинок.
Місце впадіння тонкої кишки в сліпий відділ
товстої кишки має кільцевий сфінктер (плеціокальний клапан) за допомогою якого
харчові маси порціями по 40-50 мл періодично переходять із порожнини тонкої
кишки у товсту.
Загальна довжина товстої кишки у дорослих становить 1-2 метри. В нижньому відділі травного тракту ферментативна обробка їжі майже припиняється, але починаються гнильні та бродильні процеси під дією багато чисельних, в тому числі корисних, бактерій. В цих умовах, перш за все, починається інтенсивне розщеплення рослинної целюлози до рівня моноцукрів, янтарної та молочної кислоти. Бактерії товстої кишки живляться неперетравленими залишками білків і амінокислот. Основними продуктами діяльності бактерій товстої кишки є синтез вітаміну К, D та вітамінів групи В. Разом з цим побічними продуктами діяльності кишкових бактерій є утворення отруйних для організму сполук ряду філохінонів, а саме: індолу, скатолу, фенолу та інших речовин, які потрапляють у кров, з нею досягають печінки і лише там нейтралізуються.
У товстих кишках із харчової маси всмоктуються залишки води, а із твердих речовин (хімуса) утворюються калові маси, які поступово переходять у пряму кишку та виводяться з організму при акті дефекації, який здійснюється рефлекторно.
Хоча товста кишка не відноситься до фізіологічно найактивніших органів, з нею пов'язаний цілий ряд захворювань. До них належать порушення моторики, проблеми з травленням і всмоктуванням, запалення ( зокрема, апендицит) і новоутворення . Для профілактики захворювань товстої кишки рекомендовано збалансоване харчування.
Серед інфекційних хвороб з переважним ураженням товстої кишки найбільш частими є шигельоз, амебіаз, балантидіаз тощо. Деякі гельмінти колонізують товсту кишку, спричинюючи ентеробіоз, трихоцефальоз тощо.
Функції товстого
кишечнику:
*Травна - у товстому кишечнику завершуються процеси травлення під дією підшлункового, кишкового соків і часткове розщеплення харчових волокон та інших органічних речовин ферментами мікроорганізмів;
*Всмоктувальна - всмоктування води (1/3), глюкози,
вітамінів, амінокислот, солей, часткове всмоктування білків їжі, що не
перетравилися, та білків - продуктів життєдіяльності мікроорганізмів у
негідролізованому стані (всмоктуванню заважає лише віддаленість рештків білків
від слизової оболонки кишечнику);
*Регуляторна - стимуляція імунної системи (антигенні продукти
життєдіяльності мікроорганізмів та неперетравлених білків) і регуляція
вегетативної нервової системи;
*Синтезуюча - біосинтез вітамінів мікрофлорою товстого
кишечнику, які частково використовуються організмом: тіаміну (В1), рибофлавіну
(В2), пантотенової кислоти (В3), фолацину (Вс), ніацину (РР), біотину (Н),
піридоксину (В6), філохінону (К) та їх всмоктування. Доведено, що мікрофлора
кишечнику здійснює синтез вітамінів В1, В2, В6, В12, РР, К. Важливо, що
синтезуючі функції серйозно порушуються при дефіциті в їжі клітковини й
органічних кислот, що є в овочах, плодах, а також при надлишковому харчуванні
рафінованими вуглеводами і білками. Зменшується синтез вітамінів і при запорах,
що сприяють розвитку гнильної мікрофлори
*Захисна - захист кишечника від патогенних мікроорганізмів,
перешкоджаючи їх життєдіяльності та розмноженню через антагонізм.
У товстому кишечнику особливу фізіологічну роль відіграє його мікрофлора. Мікрофлора здатна виконувати три функції: травну, синтезуючу і захисну. Для нормальної життєдіяльності мікроорганізмів необхідні слабокисле середовище і харчові волокна. Найкращим засобом підтримання кишкової мікрофлори в активному стані є кисломолочні продукти (діють за рахунок молочнокислих бактерій), пектини і клітковина фруктів, ягід, овочів. М'ясо сприяє розвитку гнильних бактерій. Гниючі калові маси створюють лужне середовище і сприяють росту патогенної мікрофлори.
Тонкий кишечник починається дванадцятипалою кишкою, в яку відкриваються протоки підшлункової залози та печінки ( від жовчного міхура).
З дванадцятипалої кишки харчові речовини переміщуються у подальші відділи тонкої кишки: порожню та клубову.
В цих відділах травного тракту, перш за все, продовжуються і остаточно завершуються процеси перетравлення білків, жирів та вуглеводів. Це здійснюється за рахунок ферментів кишкового соку, яких нараховують близько 20. Так, наприклад, ферменти ерепсин і нуклеаза, доводять розпад пептонів до амінокислот; ліпази перетравлюють жири до рівня гліцерину та жирних кислот: твертази та амілази розчинюють вуглеводи до глюкози та інших моноцукрів. Більша кількість ферментів кишкового соку утворюється епітелієм слизової кишки, забезпечуючи пристінкове перетравлення. Разом з цим в тонкій кишці відбувається інтенсивне всмоктування речовин, а саме: амінокислот білків, глюкози та частково гліцерину — у кров; жирних кислот і більшої частини гліцерину — у лімфу.
Довжина тонкої кишки у дорослих становить близько4,5- 5 м., а загальна площа слизової (за рахунок ворсинок) сягає 500 квідратних метрів.
Річ в тому, що у зв’язку з виконанням основної функції – розщеплення поживних речовин та їх всмоктування – у тонкій кишці є структури, що збільшують поверхню всмоктування. Це перш за все колові складки, що утворені слизовою оболонкою разом з підслизовим прошарком. Колові складки мають висоту до 1 см. На поверхні слизової оболонки є численні кишкові ворсинки і кишкові крипти , що також збільшують поверхню всмоктування кишки.
Дванадцятипала кишка є початком тонкої кишки і з'єднує воротарний відділ шлунка та порожнисту кишку. Вона має вигляд підкови, оберненої навколо головки підшлункової залози. Розрізняють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, нижню горизонтальну та висхідну.
Дванадцятипала кишка є своєрідним центром регуляції секреторної, моторної та евакуаторної діяльності шлунково-кишкового тракту. До неї відкриваються протоки підшлункової залози та печінки ( від жовчного міхура). Надходячи до дванадцятипалої кишки, їжа піддається дії соку підшлункової залози (панкреатичного), кишкового соку та жовчі.
За допомогою ферментів, що входять до складу панкреатичного і кишкового соків, та за допомогою жовчі відбувається гідроліз білків, жирів і вуглеводів.
СТРАВОХІД — це відділ травного каналу, який поєднує глотку зі шлунком.
Орган розташований позаду трахеї, являє собою вузьку м'язову циліндричну трубка завдовжки близько 25 см і близько 3 см завширшки. У верхній та нижній частині стравоходу є сфінктери (м'язи-стискачі, які регулюють виведення з трубки, а його скорочення перешкоджає поверненню вмісту назад).
Рідка їжа проходить стравоходом за 1-2 секунди, а тверда — за 8-9 секунд
Робота стравоходу:
• харчова грудка пересувається стравоходом завдяки перистальтичним рухам (кільцеві м'язи позаду грудки скорочуються, а перед нею розслабляються кільцеві м'язи та скорочуються подовжні м'язи);
• під час автоматичного розслаблення сфінктера харчова грудка потрапляє до шлунка, а його скорочення перешкоджає поверненню вмісту шлунка в стравохід.
Сфінктер – м'яз-стискач, який регулює виведення з трубки, а його скорочення перешкоджає поверненню вмісту назад.
ТРАВНА СИСТЕМА – сукупність органів, які забезпечують механічну й хімічну обробку їжі, вивільнення з неї поживних речовин та їхнє всмоктування, а також виведення з організму неперетравлених і незасвоєних решток їжі з організму (сукупність органів, будова і функції яких пристосовані для ефективного здійснення процесів травлення).
Травна система складається з таких органів: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий та товстий кишечник, закінчується анальним отвором.
Травна система людини наскрізна, складається з трьох відділів, починається ротовою порожниною та закінчується анальним отвором.
Шлунково-кишковий тракт має вигляд трубки з розширенням (шлунок) і петлями (кишки) загальною довжиною 6-9 м: починається ротовою порожниною, за нею розміщені глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник і завершується анальним отвором.
Побудований так, що їжа по ньому може просуватися тільки в одному напрямі (від рота до анального отвору), тому людина може продовжувати харчуватися й тоді, коли з'їдена раніше їжа ще перетравлюється.
Допоміжні органи травної системи: травні залози (слинні, печінка із жовчним міхуром і підшлункова залоза) виробляють секрети, необхідні для процесів травлення. Ці органи виробляють та зберігають речовини, які допомагають травленню, але їжа крізь них не проходить.
ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ:
Шлу́нок — це
непарний мішкоподібний м'язовий порожнистий орган, зазвичай з товстими
м'язовими стінками, розширений відділ травного каналу де їжа накопичується
(депонується) і перетравлюється.
Розрізняють
вхідну частину (дно шлунка), середню частину (тіло) та вихідну частину
(воротареву). Вихідний
отвір шлунку замикають кільцевий м'яз — сфінктер.
Шлунок вміщує у дітей від 0,2 до 0,6 л, а у дорослих 1-2, іноді до 4 л їжі. Їжа до шлунку потрапляє зі стравоходу . Тут вона піддається частковій хімічній та механічні обробці, перетворюючись на хімус, після чого спеціальний м'яз- замикач ( пілоричний сфінктер ) відкривається у тонку кишку, а саме у її дванадцятипалу частину.
Внутрішня будова
шлунка.
Шлунок покритий простим циліндричним епітелієм. М'язова оболонка стінки шлунка утворена трьома шарами гладеньких м'язів. На слизовій оболонці стінки шлунка міститься велика кількість вм'ятин (шлункові ямки), на дні яких відкриваються шлункові залози, які виділяють слиз, травні ферменти й гормони, що регулюють процес травлення (у 1 мм2 слизової оболонки міститься до 100 залоз, одні з яких виділяють слиз, другі – соляну кислоту, інші – ферменти).
Будова стінки шлунка.
Особливість будови: м'язова оболонка стінки шлунка утворена
трьома шарами гладеньких м'язів.
Слизова оболонка шлунка містить залози, які утворюють шлунковий сік.
До складу шлункового соку входять ферменти (пепсин,ліпаза,хімозин), соляна кислота, спеціальний слиз , який захищає стінки шлунка від механічних та хімічних пошкоджень. За добу у дорослої людини виробляється до 2,0-2,5 літрів шлункового соку.
Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 36-37 °С і за наявності соляної кислоти (кислотність шлункового соку дорівнює рН = 1 – 2,5).
Всмоктування продуктів перетравлення їжі у шлунку незначне, лише у пілоричному відділі може всмоктуватись вода, алкоголь, моноцукри, гастрин.
За умов неправильного, нераціонального, нерегулярного харчування у людини розвивається захворювання гастрит, яке згодом може призвести до виразкової хвороби шлунку.
