Наземно - повітряне середовище життя та його особливості.

СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЯ  – це все, що оточує організм (умови, в яких живуть організми).

НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ найрізноманітніше за своїми умовами (освітленість, температура, зволоженість, наявність повітря), тому завдяки сприятливим умовам світ його мешканців різноманітний.

Комахи і птахи певний час використовують повітряні течії для переміщення, а потім шукають опору наземній поверхні.

РОЛЬ ЧИННИКІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ:

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ наземно-повітряного середовища:

• достатньо світла і повітря;

• значні зміни температури упродовж доби і протягом року (відчутними є добові і сезонні коливання температури);

• водозабезпеченість залежить від опадів;

• тварини для орієнтації у просторі добре використовують органи зору, слуху, нюху;

• тварини бігають за допомогою кінцівок (олень, кінь, собака, вовк), стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок (жаба, кенгуру, зелений коник, заєць, тушканчик), повзають за рахунок хвилеподібних вигинів тіла (вуж, гадюка, змія).

• до польоту здатні птахи, комахи, білки-летяги, кажани.

Способи руху тварин наземно-повітряного середовища.

Основні особливості наземно-повітряного середовища: достатньо світла і повітря, дуже різноманітні зволоженість і температура повітря.

ПРИСТОСУВАННЯ ТВАРИН до наземно-повітряного середовища:

• більшість тварин мають добре розвинені органи зору;

• добре орієнтування за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху;

• спілкування за допомогою звуків;

• у спеку тварини ховаються в нори (скорпіон, павуки тарантул і каракурт, ховрахи, миші полівки);

• з нестачею їжі птахи мігрують в придатніші місця (птахи летять у вирій);

• активне переміщення різними способами наземних тварин в пошуках їжі;

• здатність до польоту птахів, комах, летючих мишей;

• дихання киснем атмосфери;

• зимова сплячка, заціпеніння тварин;

• складніша поведінка;

• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні;

• підтримання температури тіла (багато теплокровних тварин, гріються на сонці плазуни, взимку збільшення підшерстку звірів та пуху птахів);

• потовиділення для охолодження;

• мешканці мають внутрішню опору для підтримки тіла;

• пристосовані до добового ритму (активні частину доби, в іншу відпочивають).

ПРИСТОСУВАННЯ РОСЛИН до наземно-повітряного середовища:

• пристосування до температурних умов (для зменшення випаровування взимку листяні дерева восени скидають листя, відмирає наземна частина трав);

• у деяких рослин плоди і насіння поширюється вітром або тваринами (кульбаба, липа, реп'ях, птахи розносять насіння, поїдаючи плоди);

• дихання киснем атмосфери;

• рослинність лісу формує яруси;

• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (довге коріння, дрібне листя, колючки в посушливих районах, широке листя у вологих районах);

• ввечері деякі рослини закривають квітки;

• випаровування води з листків для охолодження;

• раннє цвітіння лісових трав;

• спрямування листків до світла, у тіні горизонтальне розташування листків для кращого потрапляння світлових променів. 

Форма дзьоба птаха показує, чим він живиться:

• короткий і товстий дзьоб для насіння (снігур, горобець, кури);

• гострий загнутий донизу міцний дзьоб допомагає хижакам розривати здобич (яструб, орел, сова, сокіл);

• довгий прямий, іноді трохи загнутий до гори дзьоб для слизької здобичі – риб, жаб (лелека, бузьок);

• короткий та широкий для ловлі на льоту комах (ластівка).

Джерело : http://8next.com/pr/3702-pr_53.html