Кишковопорожнинні. Таблиці для роботи.

 

Кишковопорожнинні. Гідра.

Історія відкриття

Гідру звичайну вперше побачив А. Левенгук.  Розглядаючи водяних тварин, він помітив чудовисько з «рогами»,  а також ріст «бруньок» на тілі. Науковці того часу не надали значення знахідці Левенгука.

Лише через 40 років швейцарський учений Абраам Трамбле вперше описав цю тварину . Саме Трамбле дав їй назву «гідра», підкреслюючи тим самим особливість цієї істоти..Трамбле писав про гідру так: «Якщо розрізати тварину на кілька шматочків, то вони перетворюються із часом на стільки ж гідр. Надрізані вздовж гідри перетворювалися на істот з кількома ротовими кінцями, які заковтували їжу. Хіба це не «Лернейська гідра?»

Місця існування

В озерах, річках, ставках з   чистою, прозорою водою зустрічаються  маленькі ( від 5 – 7 мм) прозорі тварини   – прісноводні гідри. А в морях мешкають інші представники кишково-порожнинних : медузи, актинії, коралові поліпи тощо.

Хоча кишковопорожнинні побудовані досить просто, зовні вони дуже різноманітні. Багато які з них утворюють колонії, а окремі особини мають форму поліпа чи медузи. Поліпи — малорухливі або прикріплені тварини. Часто вони утворюють колонії. Медузи — це поодинокі плаваючі організми, тіло яких має вигляд парасольки зі щупальцями з країв. Розміри різних видів кишково-порожнинних становлять від 1 мм до 2 м у діаметрі.

 

Будова гідри

Тіло гідри має майже правильну циліндричну  форму. На одном кінці тіла  знаходиться  рот, оточений  5 – 12 щупальцами, на  другому  кінці тіла розташовується   підошва.

Гідрам, як і іншим кишковопорожниннм властива  променева симетрія.  Це ознака характерна для сидячих або малорухливих тварин.

Клітини кишковопорожнинних диференційовані не лише морфологічно, а й функціонально. Уперше в них з’являються залозисті, нервові, епітеліально-м’язові й статеві клітини, а також нервова система.

•        Тіло гідри має вигляд мішка, стінки якої складаються із двох шарів клітин – зовнішного (эктодерми)   і внутрішнього (энтодерми).  Між  зовнішнім і внутрішнім шаром розміщується середній шар міжклітинної речовини – мезоглея.

•        В середині тіла розміщується кишкова порожнина

•        В зовнішньому шарі найбільше розміщується шкірно-м’язевих клітин. Вони утворюють покриви тіла. В основі кожної  такої клітини  є скоротливе  м’язове волоконце, яке відіграє важливу роль у пересуванні  тварин.

•        В зовнішньому шарі розміщуються і нервові клітини. Вони мають зірчасту форму з довгими виростами. Вирости  сполучаються  один з одним,  утворюючи  нервове сплетіння. Тип такої нервової системи – дифузний.

Гідра може реагувати на зовніщні подразники. Доторкання до тіла,  зміну температури, появу у воді різних розчинних речовин та інші

•        Все тіло гідри і особливо її щупальця  містять велику кількість жалких клітин. Жалкі клітини містять жалку  капсулу  та  жалку нитку. Зовні  розміщуєтться  чутлива ворсинка. Жалкі клітини слугують засобом захисту або нападу.

•        Клітини энтодерми містять травні клітини, які мають джутики. Ці клітини забезпечують перетравлення їжі. Також тут розміщуються і залозисті клітини, які виділяють у кишкову порожнину травні соки. Ще ентодерма містить і проміжні клітини. Їх функція – регенерація. Пошкоджене тіло гідри  легко відновлює свої втрачені частини тіла. Цей процесс і  називають регенерацією.

•        Гідра розмножується нестатевим та статевим способами. Кишковопорожнинних тварин відносять до гермафродитів.