пʼятницю, 20 серпня 2021 р.

Серцевина стовбура дерева

Пухкий і м'який центр дерева називають серцевиною і в поперечному розрізі має вигляд темної плями діаметром 2-5 мм і складається з пухких тканин, швидко піддаються загниванню.

 Серцевина - центральна частина стебла з великих тонкостінних, пухко розташованих клітин запасаючої  основної тканини.

 Ряд таких клітин, який починається від серцевини і проходить у вигляді променя через деревину до кори, називають серцевинним променем. Вони мають різне забарвлення і забезпечують переміщення різних речовин у горизонтальному напрямку між різними шарами стебла. Серцевинні промені створюють малюнок (текстуру) деревини.

 В серцевині стебла запасаються поживні речовини (крохмаль, жири тощо).



Деревина (ксилема)

 Деревина містить: деревні волокна, судини, паренхіму.

Складається з 3 типів тканин : механічної, провідної, основної.

Забезпечує рух води і мінеральних речовин від кореня до листків (судини).

 Накопичує різні  речовини (паренхіма). Надає міцності та твердості стеблу.        

Судини провідної тканини з мертвими клітинами з товстими стінками. Відмерлі, видовжені клітини механічної тканини утворюють деревні волокна.

У молодій рослині частка деревини мала, тому стебла гнучкі.




Кора рослини

 Кор́а рослини — зовнішня частина стебла і кореня рослин, відділена від центральної частини твірною тканиною (камбієм). По корі від листків до коренів і плодів пересуваються асимільовані в листках речовини. Кора захищає рослину від шкідливих впливів зовнішнього середовища, в ній відкладаються різні поживні речовини. Кору багатьох рослин використовують як лікарську сировину.

Клітини, що утворюють кору, мають дуже тверді стінки. Зовнішній шар, в основному, складається з мертвих клітин, які здійснюють захист внутрішніх живих клітин. Мертві клітини утворюються з відмираючих клітин флоеми, які сплющуються зростаючою в товщину деревиною та видавлюються в зовнішній шар кори. Але наростання захисного шару здійснюється переважно за рахунок коркового камбію, або феллогена, який утворюється усередині живої флоеми або суцільним циліндричним шаром, або окремими ділянками.


При розподілі феллогена, у внутрішню сторону стовбура відкладається жива тканина, так звана фелодерма, а на зовнішню - шари водонепроникної пробки. Через якийсь час корковий камбій виявляється близько від поверхні і відмирає, а у внутрішній корі йому на зміну закладається новий. Так як корковий камбій утворюється нерівномірно, а кора тріскається при натягу під час росту, то поверхня стовбурів і старих гілок має різноманітний малюнок (рельєф). З віком дерева товщина кори збільшується, що призводить до безперервного відшаровування зовнішніх пластів. У загальному обсязі й масі стовбура кора складає лише невелику частину, тому що зовнішній шар постійно відшаровується, а наростання за допомогою коркового камбію проходить дуже повільно.

Товщина кори більшості дерев не перевищує 5 см. Бувають і феномени, так в основі секвой товщина може досягати 60 см. Колір кори дерев зазвичай коричневий з різними відтінками. Це обумовлено наявністю пігментів. Зустрічаються в природі винятки, наприклад, дерево з білою корою - береза.

У корі є отвори або сочевички, через які здійснюється газообмін між тканинами стебла і атмосферою. Необхідний для клітинного дихання кисень через отвори надходить всередину стовбура, а, що виділяється в ході цього процесу вуглекислий газ, виходить назовні. На корі молодих рослин сочевички являють собою округлі або видовжені горбки, які розвиваються в тому місці, де в епідермісі були продихи. У більшої частини видів дерев у міру потовщення і старіння кори отвори закупорюються і разом з її зовнішніми шарами відвалюються. А у деяких дерев сочевички можна бачити протягом багатьох років, наприклад у вишень.

Пошкодження кори плодових дерев може спричинити їх загибель. Так звані «рани» у дерев можуть з'являтися при відриві гілок або ділянки стовбура, при круговому або частковому пошкодженні кори і деревини. Від інфекційних хвороб з'являються глибокі рани - дупла. Щоб зберегти життя дереву, необхідно проводити лікувальні заходи. Зняту з дерева пошкоджену кору видаляють, потім рани обробляють дезинфікуючою речовиною.

Кору деяких рослин використовують як лікувальний засіб, наприклад мурашиного дерева, хінного дерева. Кора коркового дерева здавна використовується для виготовлення взуттєвої підошви, паркету, пробок для пляшок. Кора хвойних порід застосовується для виробництва прекрасного субстрату, придатного для вирощування овочевих культур в теплицях. З кори виконують різні вироби.

Камбій

 Між корою та деревиною залягає камбій. Він складається з вузьких довгих клітин твірної тканини з тонкими оболонками, що постійно діляться. Завдяки їх поділу відбувається ріст стебла в товщину і утворення на ньому річних кілець.



Камбій - це бічна твірна тканина, унаслідок поділу її клітин ззовні формується луб, з середини – деревина.

Луб (флоема)

Луб (флоема) містить ситоподібні трубки провідної тканини та луб’яні волокна механічної тканини.

Основна тканина (паренхіма).

Основна функція - низхідний рух органічних речовин від листків до інших органів.

Луб’яні волокна надають міцності та опір до зламування, деколи ребристості.

В основній тканині запасаються поживні речовини.



Корок


 

Шкірочка стебла

 Шкірка і корок — покривні тканини. Вони захищають розташовані глибше клітини стебла від зайвого випаровування, різних пошкоджень, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганізмами, що викликають захворювання рослин.

Шкірка - покривна тканина з живих клітин, може містити хлоропласти, тому молоде стебло зелене, у деревних рослин наприкінці першого року замінюється корком. 

На поверхні розміщені невеликі горбки з пухко розташованими клітинами – сочевички розміром від часток міліметра до 1 см.

Захищає від пошкоджень. Сочевички забезпечують газообмін, випаровування. 



Сочевички

 Сочевички — це утворення на стовбурі та гілках дерева, в яких знаходяться дрібні отвори, прикриті пухкою тканиною. Назву отримали за форму, дещо схожу із зернами сочевиці.

Сочевички утворюються, коли епідерма відмирає і заміняється перидермою, до них переходить функція газообміну (яку в епідерми виконували продихи).

За формою вони дуже різноманітні: зазвичай вони представлені у вигляді дрібних округлих горбків, або штрихів, але можуть бути й ромбічними.

Основними функціями сочевичок є газообмін між внутрішніми живими тканинами стебла і навколишнім середовищем, а також виведення зайвої вологи. 

Сочевички розкидані по стеблу і добре помітні, також їх можна побачити і на деяких плодах у вигляді цяточок, наприклад, на грушах, яблуках та ін.




СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПОДІЛИСЬ З ДРУЗЯМИ!