Історія відкриття ЛІЗОЦИМУ

ЛІЗОЦИМ – відкриття лауреата Нобелівської премії.

Видатний вчений Олександр Флемінг отримав у 1945 році Нобелівську премію разом із сером Говардом У. Флорі і Ернстом Б. Чейном за відкриття пеніциліну і його «цілющого впливу на різні інфекційні захворювання».

Але раніше, ще до відкриття пеніциліну (1928 р.) в 1922 році Флемінг відкрив ЛІЗОЦИМ!

Як і багато інших великих винаходів, які змінили хід світової історії, ці два великих відкриття Флемінга відбулися «зовсім випадково»!

У листопаді 1921 року у Флемінга був сильний нежить, і працюючи з уже підготовленими бактеріальними культурами, він сильно чхнув, внаслідок чого крапля виділень з носа випадково потрапила в чашку Петрі. Через кілька днів, під час прибирання , він помітив щось незвичайне – одна з чашок Петрі була покрита золотисто-жовтими колоніями бактерій, однак, на тому місці, де два тижні тому випадково впала крапля слизу з носа – бактерій не було!

Він продовжив свої дослідження і довів, що й інші рідини організму (слина, сльози) містять речовину, яка швидко розчиняє певні бактерії. Цю речовину він назвав ЛІЗОЦИМ, що походить від слова “lysis“ – розчин і слова “enzim“ («фермент») – протеїн, який каталізує хімічні реакції. Лізоцим є ферментом білкового походження, що руйнує клітинну стінку бактерій.

Флемінг зрозумів, що ЛІЗОЦИМ потенційно може знищувати деякі бактеріальні клітини і не шкодити клітинам людини. Через це Флемінг хотів довестии важливість цієї речовини, досліджуючи її властивості. Подробиці його дослідження він описав у статті, опублікованій в 1922 році.

Йому не вдалося переконати у важливості цього відкриття своїх колег, які вважали його цікавим, але неактуальним спостереженням – так пізніше ставилися і до його перших звітів про відкриття пеніциліну. Флемінг передбачив, що про цей фермент в майбутньому будуть говорити набагато більше. Він говорив: «Одного дня ми почуємо набагато більше про лізоцим». До своєї смерті в 1955 році він наполягав, що «відкриття лізоциму одного дня викличе більше інтересу, ніж відкриття пеніциліну».

Сьогодні механізм антибактеріальної дії лізоциму добре відомий. Лізоцим став об’єктом інтересу багатьох вчених.

ЛІЗОЦИМ також називають «антибіотиком тіла», і його загальна роль в організмі виправдовує свою назву – «фермент майбутнього».

Джерело: http://lysobact.ba/uk/

Мій 9Б

  Мої дорогі діти! Нам випав складний рік і не все так сталося, як гадалося. Сьогодні ви закінчили нашу школу та отримали свій перший чесно зароблений роками документ. І наразі ви стоїте перед серйозним вибором свого подальшого життєвого шляху. Я від всього серця бажаю вам обрати вірний ДЛЯ СЕБЕ шлях, той , який буде шляхом до успіху. Завжди думайте, аналізуйте, майте свою думку та не бійтесь її відстоювати!

З сумом але й з гордістю відпускаю вас від себе у подальше життя. Ви виросли хорошими людьми і нехай на вашому шляху трапляються хороші, добрі, розумні і люблячі вас люди.

Знайте, що я пам"ятатиму кожного з вас і хвилюватимусь за ваше майбутнє, бо що б там не говорили, а п"ять років не минають просто так.  Я прошу пробачення, якщо колись когось образила, повірте, якщо таке сталось, то це не навмисне. Пробачте, якщо комусь не додала уваги, може десь не вислухала...Ви мені дорогі і небайдужі. Тому прошу, не пропадайте :)

Я завжди говорила вам, що кожен з вас - унікальний і неповторний, такого немає ніде в світі більше! Тому любіть, бережіть, цінуйте та поважайте себе і своїх близьких! Найбільша цінність - це людське життя! Мої зайченята,  бажаю вам здоров"я, успіхів і Мирного неба! Люблю вас!

ГРУПИ КРОВІ

 Біологія від А до Я

Гру́па кро́ві — класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів та частково на лейкоцитах, тромбоцитах і інших клітинах тканин.

Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові.

У людини відомо 38 систем груп крові, серед яких найважливішими є система AB0 та система Rh(RhD).  У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами може становити серйозну загрозу для здоров'я. Несумісність за іншими системами, такими як MNS, Duffy, Kell, Lewis, має наслідком дуже слабку реакцію щодо переливання крові, або ж вона взагалі відсутня. Інші системи груп крові важливіші в хірургії для трансплантації.

У системі АВ0 визначено 4 групи крові ( I, II, III, IV ).

За резус - фактором людей поділяють на резус-позитивних та резус- негативних.

Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз.

 Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз

Біологія від А до Я

Клітинна стінка розміщується ззовні плазматичної мембрани, формується за її участі, є продуктом життєдіяльності клітини і багатошаровим утвором, який слугує своєрідним зовнішнім скелетом клітини.

Функції клітинної стінки:

є зовнішнім каркасом клітини;

надає клітині механічної міцності, захищає її вміст від пошкоджень;

забезпечує тургор рослинних клітин, убезпечує їх від надмірної втрати вологи;

бере участь в обміні речовин;

виконує роль протиінфекційного бар’єру.

Клітинна стінка складається із двох компонентів: аморфного пластичного желеподібного матриксу (основи) з високим вмістом води та структурних компонентів (опорної системи).

До складу клітинної стінки входять такі речовини:

структурні компоненти (целюлоза — у рослин, хітин — у грибів, муреїн — у прокаріотів);

компоненти матриксу (геміцелюлози, пектин, білки, деякі мінеральні солі);

інкрустуючі елементи (лігнін, суберин);

речовини, що відкладаються на поверхні стінки (кутин, віск).

Клітинна стінка не суцільна: у ній є пори, через які з однієї клітини в іншу тягнуться тоненькі нитки цитоплазми — плазмодесми, що сприяє об’єднанню всіх клітин організму в єдине ціле.

Клітинні стінки проникні для води й певних сполук. Якщо клітину помістити в розчин солей з вищою концентрацією, ніж у цитоплазмі, то вода виходить із клітини і спричиняє явище плазмолізу — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від оболонки клітини. Якщо плазмоліз відбувається повільно, клітина тривалий час залишається живою. Зворотній процес надходження води у клітину з розчину солей, концентрація якого нижча за концентрацію розчину солей у цитоплазму, називають деплазмолізом.