Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз.

 Клітинна стінка. Плазмоліз,деплазмоліз

Біологія від А до Я

Клітинна стінка розміщується ззовні плазматичної мембрани, формується за її участі, є продуктом життєдіяльності клітини і багатошаровим утвором, який слугує своєрідним зовнішнім скелетом клітини.

Функції клітинної стінки:

є зовнішнім каркасом клітини;

надає клітині механічної міцності, захищає її вміст від пошкоджень;

забезпечує тургор рослинних клітин, убезпечує їх від надмірної втрати вологи;

бере участь в обміні речовин;

виконує роль протиінфекційного бар’єру.

Клітинна стінка складається із двох компонентів: аморфного пластичного желеподібного матриксу (основи) з високим вмістом води та структурних компонентів (опорної системи).

До складу клітинної стінки входять такі речовини:

структурні компоненти (целюлоза — у рослин, хітин — у грибів, муреїн — у прокаріотів);

компоненти матриксу (геміцелюлози, пектин, білки, деякі мінеральні солі);

інкрустуючі елементи (лігнін, суберин);

речовини, що відкладаються на поверхні стінки (кутин, віск).

Клітинна стінка не суцільна: у ній є пори, через які з однієї клітини в іншу тягнуться тоненькі нитки цитоплазми — плазмодесми, що сприяє об’єднанню всіх клітин організму в єдине ціле.

Клітинні стінки проникні для води й певних сполук. Якщо клітину помістити в розчин солей з вищою концентрацією, ніж у цитоплазмі, то вода виходить із клітини і спричиняє явище плазмолізу — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від оболонки клітини. Якщо плазмоліз відбувається повільно, клітина тривалий час залишається живою. Зворотній процес надходження води у клітину з розчину солей, концентрація якого нижча за концентрацію розчину солей у цитоплазму, називають деплазмолізом.

Що захищає тіло комах, павуків, ракоподібних?

 Що захищає тіло комах, павуків, ракоподібних?

Полісахарид хітин утворює кутикулу, що вкриває тіло членистоногих . Такий покрив називають екзоскелетом (зовнішнім скелетом).
Така оболонка надійно захищає всі внутрішні органи від механічних ушкоджень, запобігає висиханню і слугує опорою для внутрішніх органів та м'язів. Це плюс.

Але у зонішнього скелету є і недоліки:

Хітиновий покрив не розтягується і стримує ріст тварини, тому членистоногі можуть рости тільки в період линяння, коли спадає стара хітинова кутикула.

Зовнішній скелет робить тіло тварини менш мобільним.

На світлинах - членистоногі під час линяння.

Атлант

 

Шия - найбільш рухливий сегмент хребта, через який проходять основні кровоносні судини, що забезпечують обмін речовин  головного мозку та транспортування кисню до нього .

У людини, як і у більшості ссавців, 7 шийних хребців.

Довга шия жирафа, і коротка шия миші  містять по 7 хребців.

Атлант - перший шийний хребець людини . Таку назву він отримав від імені грецького титану Атланта , який тримає руками небосхил. Атлант, як міфічний гігант, тримає важкий череп на собі. Це його основна функція.

За своєю будовою атлант не схожий на інші хребці. Він не має остистого і суглобових відростків, тому нагадує кільце.

Що таке трофічний ланцюг? Яка його роль в екосистемі?

Що таке трофічний ланцюг? Яка його роль в екосистемі?

Джерело інфографіки : https://www.instagram.com/znobiologiya

В основі функціонування будь - якої екосистеми лежать трофічні ланцюги (навіть цілі мережі). Трофічний ланцюг - це ланцюг живлення.

У ланцюзі живлення органічні речовини та енергія передаються від одного виду до іншого: від нижчого трофічного рівня до вищого. На верхівці ланцюга живлення зазвичай перебувають тварини, які не мають природних ворогів або їх небагато.

Під час переходу з нижчого трофічного рівня на вищий майже 90 % енергії живі організми використовують для забезпечення належного функціонування власного організму, а запасають лише близько 10 %.

Нижчий трофічний рівень - це продуценти - рослини. Вони утворюють органічну речовину з неорганічної.

Наступна ланка - консументи (споживачі)- тварини. Вони споживають готові органічні речовини. Серед консументів виділяють кілька порядків ( рослинноїдні, м"ясоїдні, всеїдні).

Рештки мертвих живих організмів використовуються для живлення редуцентами (руйнівниками) - бактеріями та грибами. Вони розкладають органічні речовини до неорганічних. Згодом утворена неорганіка знов буде використана продуцентами.

Чим більше видове різноманіття і відповідно, харчові мережі - тим стійкішою є екосистема.

НИРКИ

 

ГОРТАНЬ, ГОЛОСОВІ ЗВ"ЯЗКИ

 

ПЕЧІНКА

 

ЛЕГЕНІ

 

СЕРЦЕ

 

🦛Цікаво про гіпопотама🦛

Цікаво про гіпопотама

Гіпопотами ( бегемоти) — парнокопитні тварини, що мешкають в Африці. Вони посідають 3 місце за розмірами серед найбільших сухопутних тварин планети після слонів і білих носорогів. Вага дорослого гіпопотама часом сягає 4 тонн.

Цікаво, що бегемоти близькі родичі китів і дельфінів. Живуть тільки у прісних водоймах.

Вони всеїдні тварини і для повного щастя їм потрібно близько 50 кг їжі на один прийом. У пошуках їжі гіпопотами без проблем можуть пройти до 10 кілометрів, а на суші бігають набагато швидше людей.

У дикій природі у дорослого бегемота практично немає ворогів, крім людей. Здобиччю лева або  крокодила може стати тільки слабка тварина або дитинча.

Гіпопотами можуть бути дуже агресивними і небезпечними для людини.

 Зіниці у гіпопотамів нагадують букву Т. Зір цих дивовижних тварин пристосований як до денного, так і нічного часу доби.

Зуби бегемота ростуть все життя і можуть досягати довжини до 50 сантиметрів.

 Шкіра бегемотів дуже товста, жорстка і виділяє спеціальну червонуватого рідину, яка діє, як сонцезахисний крем і додатково відлякує комах. Вага шкіри бегемота доходить до 500 кг.

Тривалість життя бегемотів у середньому 45 років в дикій природі, а в неволі вони можуть жити довше.

Новонароджений гіпопотам порівняно маленький – приблизно від 25 до 55 кілограм, він потребує захисту матері від хижаків – левів, крокодилів і дорослих самців бегемотів, які іноді можуть атакувати малюків у воді.