Інфузорії

 Інфузорії – одноклітинні найпростіші, мешканці водойм, ґрунту, живих організмів.

Інфузорії мають постійну форму тіла, яке вкрите війками. У цитоплазмі є два ядра, травні та пульсуючі вакуолі. Травлення – гетеротрофне, їжа за допомогою війок потрапляє в клітинний ріт, глотку, травну вакуолю, яка пересувається в цитоплазмі, а рештки виводяться за допомогою порошиці. Велике ядро регулює обмін речовин, а маленьке – процес розмноження. Несприятливі умови інфузорії переживають, утворюючи цисту.

Ендокринна система. Поняття про залози внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції.

 

Як впізнати гусінь?

 Впізнати гусінь на цій картинці дуже важко – тому що вони виглядають майже однаково.

Звісно, метеликів багато тисяч видів, а визначати гусінь до виду не завжди можливо, особливо за фотографією. Але деяких тут можна впізнати хоча б до родини, керуючись досить простими принципами:

1) Якщо в гусені ззаду є загострений "ріг" – то це майже напевне гусінь якогось бражника (родина Sphingidae). Англійською вони навіть звуться "hornworms" (черви з рогом).

На фото їх аж 15: №№ 2, 4, 12, 13, 21, 22, 31, 33, 34, 42, 43, 49, 51, 53 і 56

2) Якщо гусінь сильно вигинає тіло та пересувається великими "кроками", ніби міряючи щось, то це якийсь п'ядун (родина Geometridae, один корень з геометрією, "мірянням землі"). Англійською вони з тієї ж причини звуться "inchworms" (від "inch" – дюйм, британська міра довжини).

На фото найбільш очевидні №№ 25 та 54, менш впізнавані – 17 та 48, можливо ще 10 та 29 (тут я не певен, у русі, звісно, було б легше визначити).

3) Якщо у гусені видно фейкові очі на спині чи/та яскравий, розкладний, роздвоєний виріст (осметерій) на спині, то це імовірніше за все якийсь косатець (родина Papilionidae, рос. Парусники). Таким чином вони косплеять змій та відлякують хижаків, а ще їх виріст отруйно смердить, відлякуючи тих, кого не відлякує вигляд гусені.

На фото №№ 23, 44, 57, 58

4) Гусені №№ 18, 45 та 62 мають "лякальні" парні вирости не спереду, а ззаду. Це щось з родини чубаток (Notodontidae).

5) Гусені з дивною формою голови, з "вінцем" чи "ріжками" (№№ 11, 55), найімовірніше, – якісь сонцевики (родина Nymphalidae).

№ 24 дуже змахує на гусінь нашого найбільшого метелика – сатурнії грушевої.

Цікаве про котячий язик.

 

Всі любителі кішок знають, наскільки шорсткий язик мають ці тварини. Ця особливість будови дає можливість котам пити воду, не занурюючи язика у неї, як собаки, а просто торкаючись поверхні води. Завдяки капілярним сосочкам, які роблять язик кішки шорстким, перетирається також м'ясна їжа, а вилизування хутра є більш продуктивним.

До того ж, згідно з дослідженнями 2006 року, у котів немає смакових рецепторів, що сприймають солодкий смак.

Зазвичай кішки починають щось впевнено їсти після трьох дегустаційних спроб. Тож, кладіть ліки у четвертий шматочок шинки, якщо кіт потребує лікування.

Хто живе в моїй квартирі?

                                                               Хто живе в моїй квартирі?

Якщо спитати в пересічної людини: хто крім родини та хатніх тварин живе в її домі – то вона зазвичай згадає хіба що тарганів (прусаків) та павуків, що плетуть павутиння в кутках. Однак насправді дрібних співмешканців у нас є набагато більше. Мої знайомі часто знаходять їх вдома і посилають мені – "тижбіологу" – щоб я сказав, хто то такий і що з ним робити. Про деяких із них я сьогодні і розповім.

1. Дрібні комахи з видовженим тілом та трьома виростами ззаду – це щетинохвістки (ряд Zygentoma). Зазвичай у квартирах мешкає звичайна лусочниця (Lepisma saccharina, рос. сахарная чешуйница), хоча трапляються й інші види. Англійською лусочниця зветься "silverfish", оскільки вона вертка як рибка, а її покриви на світлі ніби виблискують сріблом. Щетинохвістки ведуть спосіб життя, трохи схожий на тарганів: вони виходять у темряві та під'їдають різні органічні рештки, переважно рослинного походження, але на відміну від тарганів не утворюють скупчень. У мене щетинохвістки живуть у ванній та туалеті та їдять туалетний папір.

2. Одні з найбільш неприємних сусідів – постільні клопи (Cimex lectuarius). Ці "кровосісі" вдень ховаються десь в потаємних місцях (за килимом, у дивані, за шпалерами, у різних щілинах та шпаринах), а вночі виповзають, щоб нами похарчуватися.

ШКІЛЬНА АПТЕЧКА (спортзал, кабінети хімії, фізики, біології, технологій)

 

Гемофілія та королева Вікторія

 Гемофілія - рідкісне генетичне захворювання, при якому кров втрачає свою здатність нормально згортатися. Є невиліковним захворюванням, яке виникає внаслідок мутації одного з генів розташованих на X-хромосомі.

Основною причиною того, що кров не згортається є недостатня кількість згортаючих білків. В основному вивчено два типи гемофілії – А і В. Гемофілія А пов’язна із нестачею фактора зсідання крові VIII, а гемофілія В із нестачею фактора ХІ. Частота гемофілії А 1:10000, а гемофілії В - 1:40000.

Найчастіше на гемофілію хворіють чоловіки, жінки ж є носіями хвороби і передають її дітям. Але це не означає, що хворіти на неї не можуть жінки. Є набута гемофілія, яка виникає, коли імунна система починає знищувати фактори згортання крові. Причиною цьому може бути багато що, наприклад вагітність або ж новоутворення. Тому будь ласка ніколи не вважайте, що якщо в родині не траплялося спадкове захворювання, то всі будуть здорові. Від хвороби не застрахований ніхто!

Часто можна почути, що гемофілію по-іншому називають царською хворобою. Чому ж так? Тому що на гемофілію хворіли монархи чи не кожного королівського двору Європи.

Причиною тому стало те, що англійська королева Вікторія була носієм гемофілії. Сама вона народила 9 дітей ії син Леопольд страждав на гемофілію а принаймні дві доньки Аліса і Беатриса були носіями і передали хворобу своїм дітям. Вікторія передала свій ген представникам династій які правили у Великобританії, Росії, Іспанії, Німеччині. Її нащадки побралися ще й з монархами Румунії, Швеції, Данії, Норвегії, Греції. Тому гемофілію у свій час прозвали ще й «вікторіанським прокляттям».

При правильному спостереженні за хворобою з нею можна жити доволі спокійно. Слід уникати поранень, адже кров спинити важко. Для хворих на гемофілію особливо небезпечні внутрішні кровотечі особливо у суглобах.

Гемофілію намагаються лікувати, коли в кров вводять фактори згортання. Ліки дорогі тому хворим зазвичай їх надає країна, громадянами якої вони є.

Будова плода. Біологічний пазл

 

72Будова плода. Біологічний пазл

Сонячна чапля. Онлайн - пазл.

 

48Сонячна чапля.

ДНК. РНК. ГЕНИ

 В основі передачі спадкової інформації у будь-яких живих організмів — чи то люди, тварини, рослини, гриби чи бактерії, лежить дволанцюгова молекула ДНК. У вірусах замість ДНК носієм генетичної інформації може бути РНК.

Кожен з двох ланцюгів складається з чотирьох типів нуклеотидів: аденіну (А), тиміну (Т), цитозину (С) та гуаніну (G).

Навпроти нуклеотида А одного ланцюга в іншому ланцюгу молекули ДНК завжди стоїть Т, а навпроти G завжди стоїть С. Ця властивість називається комплементарністю.

Під час ділення клітини подвійна спіраль материнської ДНК розплітається на дві нитки. На кожній утвореній нитці добудовується друга нитка, утворюючи дві ідентичні молекули ДНК для кожної з дочірніх клітин. Цей процес забезпечує точну передачу генетичної інформації з покоління в покоління.

Трійка нуклеотидів називається кодоном і кодує одну амінокислоту. З чотирьох нуклеотидів можна отримати 4³=64 різних кодона. Так як амінокислот всього 20, а варіантів коду 64, то одна й та ж амінокислота може бути закодована у кілька способів. Також існують три стоп-кодона.

Послідовність амінокислот, кодуюча білок, називається геном. Всередині гена можуть бути некодуючі вставки — інтрони, а кодуючі називаються — екзонами. З одного й того ж гена, завдяки вибірковій зшивці різних екзонів, можна отримати не один, а багато різних білків.

Бібліотека ДНК розміщена в центрі клітини — в ядрі. А білки знаходяться й синтезуються всюди у клітині. То як же доставити інформацію з ядра до місця збирання білка? Для цього є посередник — РНК — близька до ДНК молекула, яка копіює нуклеотидну послідовність одного гена. Тільки в РНК замість нуклеотида Т використовується власний — урацил (U) і РНК не подвійний, а одинарний ланцюг нуклеотидів.

Виробництво білків відбувається в рибосомах. Інформацію про те, який білок будемо синтезувати, отримуємо від матричної РНК — мРНК (вона ж інформаційна — іРНК). Амінокислоти для збирання білків доставляються в рибосому транспортними РНК — тРНК.

Якщо уявити, що у нас є кулінарна книга (геном), в якій безліч рецептів (гени), то ми можемо зробити копії рецептів (РНК) і розіслати кухарам. Страви, які вони приготують, будуть нашими білками:)

ДНК. Геном. Гени

 Молекулу ДНК можна розглядати як текст, написаний з використанням алфавіту з 4 букв (нуклеотидів аденіну, тиміну, цитозину, гуаніну).

Сукупність молекул ДНК будь-якого організму (чи це бактерія, чи гриб, чи людина), називається ГЕНОМОМ.

Ланцюг нуклеотидів настільки гігантський, що його доводиться розбивати на томи — хромосоми. У людей в ядрах клітин по 46 хромосом. У ядрах статевих клітин — половинний набір.

Набір хромосом людини нараховує ≈ 3 млрд пар нуклеотидів. Також ДНК є у мітохондрій. Тобто ДНК містяться в ядрі (в хромосомах) і в мітохондріях клітини.

Послідовність з 3 нуклеотидів — кодон — кодує одну амінокислоту. Кожен білок складається з ланцюга амінокислот. В побудові білків беруть участь 20 амінокислот. Кожну з 20 амінокислот можна закодувати більш ніж одним кодоном (в середньому 3). В типовому білку близько 300 амінокислот, розташованих в певній послідовності.

ГЕН — це певна послідовність нуклеотидів, яка містить інформацію послідовності амінокислот білка. Багато генів розбиті некодуючими вставками. У людини 20–25 тис. генів.

Не вся нуклеотидна послідовність складає гени. Між генами знаходяться некодуючі ділянки. 95% ДНК нічого не кодують! Але серед цих 95% сховані інструкції, коли (а також де і які) гени включати чи виключати. За оцінками вчених, мутації лише в 6,5–10% генома людини шкідливі. Більша частина генома людини є “сміттєвими” ділянками ДНК.

Комар - довгоніжка, або карамора.

 Комар - довгоніжка, або карамора.

Майже кожний з нас лякався при вигляді велетенського комара, що літає по кімнаті, натикаючить на стіни та предмети. Здається - такий вкусить... і гаплик.
Але карамору боятись не треба, не зважаючи на свій загрозливий вид він не кусається, бо не має чим(ротовий апарат карамори короткий і досить м'який, не несе загрози людині) . А той виріст на задній частині черевця, що багато хто приймає за жало - всього лише яйцевід.
І не хвилюйлесь, цей велетень не має нічого спільного з малярійним комарем. Дорослі особини живляться нектаром квітів.
Перш ніж прихлопнути карамору - призупиніться... Може, нехай летить?...

Цікаві факти про котів

                                                         Цікаві факти про котів

За підрахунками науковців, коти проводять до 70% свого життя уві сні.

Нирки котів гарно фільтрують сіль, тому вони можуть пити морську воду (не постійно, звісно...)

Потові залози у котів є тільки на подушечках лапок.

Серце кішки робить від 110 до 140 скорочень за хвилину.

Дуже багато котів мають непереносимість лактози, тому молоко - не найкращий для них продукт.

Одомашнення кішки відбулося приблизно 9500 років тому на Близькому Сході.

Чистоплотність котів пов'язана з тим, що вони - хижаки, що підстерігають свою жертву. Для них вкрай важливо не мати запаху, щоб жертва їх не відчула.

Комахи. Дещо цікаве про богомола.

Богомоли - хижі і ненажерливі комахи. Свою назву отримали за те, що передні кінцівки складають так, ніби моляться:)

Доведено, що чим більше богомол їсть, тим швидше старіє. Максимальна тривалість життя звичайного богомола - до 4 місяців, в середньому ж вони живуть близько 2 місяців.

Голова богомола повертається на 180 градусів.

Богомоли нападають і на отруйних членистоногих, навіть на таких павуків, як чорна вдова. А в Середній Азії богомолів тримають для боротьби зі скорпіонами.

Зобаження богомола знайдено в гробниці єгипетсьго фараона Рамзеса ІІ. В стародавньому Єгипті ці комахи мали право навіть на свій саркофаг і загробне життя!

Вважають, що бойовий стиль ушу також був створений на основі рухів богомолів.

До того ж, богомолів вважають майстрами маскування.

На сьогодні існує близько 2000 видів богомолів. Ці комахи не несуть загрози людині.

Самиці набагато більші від самців.

Для відкладання яєць створюють спеціальні капсули - оотеки, у яких майбутнє потомство легко витримує і погодні негаразди і навіть вплив отрутохімікатів. В половині випадків самиця поїдає самця під час або після спарювання.

Мікросвіт

 

Знайомі незнайомці. Оливкова олія

 

Гомер називав оливкову олію "рідке золото" за колір і цілющі властивості. Ця олія здавна використовується для освячення храмів та мечетей.

А от спартанці давньої Греції втирали її у шкіру, олія виконувала функцію очищення, зволоження та відновлення.

Оливи перший раз плодоносять у віці 20 років, але і тривалість життя в них величезна - в середньому 500 років, та це не межа(деякі дерева можуть прожити і 15 століть!).

Раніше для вичавлювання оливкової олії використовували віслюків ( з 10 кг оливок мали до 4-5 літрів соку, з якого і отримували олію). При сучасних же методах з 10 кг оливок можуть отримати більше 8 літрів.

Оливкова олія має протизапальну дію, зміцнює імунітет, прискорює обмін речовин. Також вона знижує рівень холестерину, що є профілактикою серцево -судинних захворювань. Регулярне вживання оливкової олії є профілактикою атеросклерозу, хвороб шлунково-кишкового тракту, цукрового діабету та хвороби Альцгеймера.

Оливкова олія в раціоні значно знижує ризик розвитку злоякісних пухлин.

Здавна використовується в косметології.

Олива - символ миру, Біблійний голуб приніс саме гілочку оливи.

Гілочку оливи приколювала до весільної сукні наречена як символ благополуччя і плодовитості родини.

Вінок з дикої оливи - нагорода переможцю Олімпійських ігор.

На гербах Франції, Італії, Португалії, Заїру, Кіпру, Самоа зображена олива. Також її можна побачити на емблемі ООН.

Дещо цікаве про папороті

�Папороті – прадавні рослини суші, які з’явилися близько 400 млн років тому в девонському періоді палеозойської ери. Гігантські деревоподібні папороті багато в чому визначали обличчя планети ще за часів динозаврів.

�Тасманію називають островом папоротей. Острів в основному покритий вічнозеленими лісами, в яких переважають папоротеві рослинні види, через що природа цих островів нагадує доісторичну.

�Японські дослідники з’ясували, що папороть виводить з організму радіацію.

�У папороті немає листя, а те що ми називаємо листям, насправді - вайї, які стали прообразом майбутнього листя у рослин.

�Деякі папороті є рослинами-паразитами, вони пускають свої пагони по стовбуру дерев, утворюючи подобу ліан.

 

�У слов’янській і балтійській міфології папороть цвіте в ніч на Івана Купала, і той хто знайде квітку папороті зможе виконати будь-яке своє бажання. Насправді, папороті - вищі спорові рослини і НІКОЛИ НЕ КВІТНУТЬ.

�Зростаюча в Новій Зеландії чорна деревовидна папороть сягає більше 20 метрів у висоту і має діаметр близько 50 сантиметрів.

�Стовбури деревовидних папоротей слугують в тропіках будівельним матеріалом, а на Гаваях їх крохмалисту серцевину використовують в їжу.

Так живуть горностаї

 

Серце молюска

 

Дивовижний морський світ

 

Яйця різних видів птахів

 

Пташиний танок

 

Евглена зелена

 

Порівняння кореневих систем

 

Гомологічні та аналогічні органи