Знайомі незнайомці. Жирафи.

Цікаво знати, що у жирафів дуже довга не лише шия, а й хвіст ( його довжина може сягати до 2,5 метрів, а довжина язика - до 50 сантиметрів).

Щоправда, довжини шиї жирафу часто не вистачає, щоб підняти щось з землі, або просто попити. Для цього жирафи вимушені або широко розставляти ноги, або ставати на коліна.

Малюнок на шкірі кожної жирафи є унікальним, як відбитки пальців людини.

Хоч шия жирафи неймовірно довга, вона як і шия людини має всього сім шийних хребців.

Через специфічну будову шиї, серце жирафи дуже велике і сильне оскільки йому доводиться перекачувати кров до мозку тварини на велику висоту. До порівняння людське серце важить 300-335 грам, а серце дорослої жирафи важить понад десять кілограмів.

Жирафи - травоїдні тварини і харчуються переважно листям акації. Оскільки така дієта дуже бідна на поживні речовини, жирафам потрібно з'їдати майже до тридцяти кілограмів листя і витрачають вони на це заняття близько двадцяти годин кожного дня.

Через специфічну дієту в жирафів практично не залишається часу для сну і тому сплять вони всього близько години на добу.

Щоб не згоріти на яскравому африканському сонці та уникнути сонячних опіків, язик жирафи має темно синє забарвлення.

Жирафи отримують більшу частину води з рослин, тому п’ють воду з відкритих джерел лише кілька разів на тиждень. Жирафи можуть прожити без питної води довше, ніж верблюди.

Жираф - це єдина хребетна тварина, яка не позіхає. Вважається, що позіхання активізує процес подачі додаткового кисню в організм і поліпшує роботу мозку тварин, але, виходить, що така процедура для жирафа є зайвою. Вчені пояснюють це великою відстанню між головою, серцем і легенями тварини, що призвело до формування спеціальних пристосувань системи дихання і кровообігу жирафа, а в результаті усунення необхідності в позіханні.

Жирафи на диво швидкі тварини. Середня швидкість ходьби тварини на тривалі дистанції становить 16 км/год, а при швидкому галопі тварина може досягти швидкості 56 км/год і легко обганяє людину або коня. На великій швидкості у тварини швидко збивається дихання – все через довгу трахею, тому бігають жирафи не довго і не часто.

Цікавий факт: жовтоклювих буйволячих шпаків можна часто побачити на спині і шиї жирафа. Цей шпак живиться комахами, кліщами та іншими нашкірними паразитами великих ссавців і виконує свою лікувальну функцію. Крім цього, шпаки своїм гучним щебетанням часто попереджають тварин про небезпеку.

У віці 3-6 років тварину можна вважати повністю зрілою/дорослою. Жирафи можуть жити до 20 років.

 Вагітність у самиці жирафи триває понад 14 місяців, і народжується в неї завжди тільки один малюк. Зріст новонароджених становить — майже 2 м, що робить їх вищими за більшість дорослих людей, а  вага жирафенятка  — приблизно 50 кг.

Оскільки жирафа народжує стоячи, дитинча без жодної шкоди для себе падає з двометрової висоти. Мама відразу облизує малюка, а хвилин через десять він уже підіймає голову. Ще 45 хвилин йде на те, щоби встати на ноги, а вже через кілька годин жирафеня починає бігати.

Мами юних жирафів часто організовують дитячий садок: одна доросла самка залишається дивитися за дитинчатами, а всі інші дружною юрбою йдуть добувати їжу.

Єдині хижаки, які наважуються полювати на дорослих жирафів – леви. Втім, у жирафів є відмінна зброя, якою вони користуються, захищаючи своє потомство – копита. Та, незважаючи на спроби самиць вберегти своїх дитинчат від левів, плямистих гієн, леопардів і африканських диких собак, багато малюків гинуть у перші місяці життя.

Чому від цибулі плачуть?

Чому від цибулі плачуть?

Мене теж довго цікавило це питання і ось, що я знайшла..

Причина такої сльозогінності цибулі криється в особливій речовині - лакриматорі (лат. Lacrima - сльоза). Коли цибулина розрізається, лакриматор виділяється і розчиняється в воді що є у слизистій оболонці ока. При цьому утворюється дуже слабкий розчин сульфатної кислоти, який-то і подразнює око.

А поки вчені не знайшли спосіб вирощувати цибулю, яка не примушує нас гірко плакати, можна скористатися побутовими хитрощами. Охолодження цибулі перед розрізанням уповільнює реакцію, змочування ножа водою дозволяє розчинити газоподібні лакриматори.

Знайомі незнайомці. Колібрі

• 

• Колібрі- найменша пташка на нашій планеті - може здивувати не тільки розмірами.
• Вона єдина серед птахів може літати у будь-якому напрямі: вгору, вниз, задом наперед.

• Її крильця роблять до 80 махів за секунду, тому вона дзижчить, чимось нагадуючи джмеля. Серце при таких навантаженнях робить до 1400 ударів за хвилину ( у людини в середньому 75) і займає майже половину порожнини тіла, а швидкість польоту може сягати 80 км за годину ( автомобілям у межах населених пунктів така швидкість заборонена).

• Температура тіла колібрі вдень сягає 39-40 градусів, а вночі падає до 18 і птах впадає в заціпеніння, всі процеси в тілі уповільнюються в десятки разів ( цей механізм дозволяє пташці економити енергію).

• Ви нікони не побачите, щоб колібрі ходила по землі як інші птахи - її лапки до цього не пристосовані( колібрі можуть тільки триматись на гілці, навіть, щоб обернутися, птаху необхідно злітати).
• Колібрі- чудові запилювачі рослин.
  
  
  
  
  

Знайомі незнайомці. Фугу

Фугу — маленька рибка розміром всього з долоню, яка може плавати хвостом вперед. Замість луски у неї тонка еластична шкіра.

Якщо фугу налякати, вона миттєво роздується і прийме форму кулі, утиканої

гострими шипами. У такому стані вона втричі перевищує свої первинні розміри.

Відбувається це завдяки воді, яку рибка різко всмоктує в себе.

Смертельна отрута — тетродотоксин — міститься в молочках, ікрі, на

статевих органах, шкірі та в печінці фугу. Ця речовина має нервово-паралітичну

дію. Смертельна доза для людини становить усього один міліграм тетродотоксину.

В одній рибці цієї речовини вистачить, щоб вбити сорок чоловік.

Від риби фугу немає протиотрути, тому що вона просякнута тетродотоксином, нейтралізувати який сучасними препаратами неможливо. Існує тільки один спосіб, який дозволяє врятувати життя: медикиштучно підтримують кровообіг і дихальну функцію організму допоки отрутаприродним шляхом його не покине.

На жаль, і цей метод діє тільки за умови, що людина прийняла мінімальну дозу.

200 років фугу була забороненим делікатесом. У 1500 році від цього делікатесу постраждала ціла армія. Саме через цей випадок фугу близько 200 років була під забороною. Тільки після того, як в 1700 році міністр Хіробумі Іто спробував м'ясо смертоносної риби, він від захоплення зняв вето.

Отрута — найкраща приправа до готового блюда. Кухарі спеціально залишають в готовій страві риби фугу невелику кількість отрути. Не повірите, але саме це і обожнюють гурмани. Невелика концентрація смертельної речовини створює відчуття легкого поколювання в роті, і викликає невеликий дурман, який можна порівняти зі сп'янінням.

Щоб стати майстром з приготування фугу, треба пройти смертельний іспит! З 1598 року в Японії діє закон, який зобов'язує всіх кухарів по фугу, отримати ліцензію. Для цього потрібно пройти не тільки теоретичну підготовку і показати знання практичних навичок, а й виконати найскладніше випробування — з'їсти приготовану страву. Так що, погані кухарі в Японії не затримуються.

Щороку в Японії гинуть 10 - 20 осіб, які їли цю рибу. Але вони намагалися приготувати її самі. 

В одному з парків Токіо стоїть пам'ятник рибі — фугу.

Незвичайний спосіб привабити самицю.

Не так давно науковий світ вразили знімки кіл на піщаному дні. Візерунки правильної геометричної форми виглядають дуже гарно і загадково.

Виявляється, це справа плавців невеликих рибок-фугу. Японському фотографу вдалося зняти самця за роботою. Протягом дня і ночі він невпинно плавав по дну, створюючи грудним плавцями візерунки. І всі ці старання потрібні тільки для одного, щоб привернути увагу самки.

Примхлива пані вибере собі кавалера з найскладнішим візерунком, а після спарювання залишить яйця в самому його центрі. Вибір кола, це не примха, якщо він зроблений правильно, то не дасть течією забрати, залишену в середині ікру.

Цікаво про морську зірку

Цікаво, що морські зірки не мають ні голови, ні крові...

І мозку також не мають, що не заважає їм бути спритними хижаками.

Завдання Всеукраїнського турніру юних біологів 2020 рік

Безпека життєдіяльості для учнів та студентів під час літніх канікул

Цікаве про леопарда

ЗАМАСКУВАВСЯ

Плями на хутрі леопарда, округлі або квадратні, допомагають тварині маскуватися в довкіллі. Серед усіх видів "великих кішок" леопарди найкраще лазять по деревах. Вони також чудово плавають і часто ловлять рибу та крабів. Леопард, або точніше – пантера плямиста (Panthera pardus), – один з 5 сучасних видів «великих кішок», але найдрібніший серед них (зріст до 70 см) і за розмірами значно поступається тигру й леву.

Леопарди поширені в Африці й Азії, у лісах, саванах, пустелях, горах. Відповідно, колір і довжина хутра тварини може сильно варіювати: у саванах вони мають жовте або жовто - помарачеве забарвлення, а в пустелях – більш світле.

Хом"як

Тільки подивіться, де влаштувала своє гніздечко пташка!

Хто такий Аксолотль, або чи можна все життя бути юним?

Аксолотль - дивна тварина, яке представляє собою неотенічну личинкову форму деяких видів амбістом. Неотенія в перекладі з грецького, дослівно «розтягнута юність», що характеризує головну особливість аксолотля - зазвичай він все життя існує в формі личинки і досягає статевої зрілості, не проходячи метаморфоз і не перетворюючись в дорослу амбістому, при цьому здатний розмножуватися.

Таке явище спостерігається завдяки особливостям функціонування щитоподібної залози цих земноводних, яка виробляє малу кількість гормону тироксину. Варто відзначити, що можливо ініціювати перетворення аксолотля в амбістому, якщо створити для цього необхідні умови.

Але аксолотлі привабливі самі по собі, і цінуються саме за свій вигляд у вигляді личинки.

Для аксолотлів властиве явище чудової регенерації: вони здатні відрощувати нові кінцівки, зябра, хвіст і інші органи замість втрачених, що робить їх зручним об'єктом наукових дослідів.

Зовнішній вигляд аксолотля дуже кумедний, особливо привертають увагу пухнасті, довгі зовнішні зябра, розташовані з боків голови, які аксолотль може притискати до голови і обтрушувати, що робить його справді схожим на маленького дракончика.

Аксолотлі - ендеміки двох високогірних мексиканських озер – Чолко і Ксочімайлко. Вони розташовані на висоті більше двох тисяч метрів над рівнем моря. Територію біля другого озера часто називають «мексиканської Венецією». Ацтеки звели на цій території плаваючі острови - «чінапмпас», з'єднаних мережею каналів, яка обплутує весь район і є дуже зручним місцем для життя і переміщення як аксолотлів, так дорослих амбістом.

Аксолотлі в природі знаходяться під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги.

Риба-крапля

   Риба-крапля, австралійський бичок, риба-жаба - назви однієї і тієї ж глибинної океанічної риби, яка мешкає в Атлантичному, Тихому й Індійському океані, зустрічається в водах біля берегів Австралії і Нової Зеландії.

   Риба-крапля живе на величезній глибині 600-1200м, поблизу океанічного дна, що ускладнює її  вивчення.

   Ця  риба  має специфічний вид, через що отримала назву самої несимпатичної риби в світі.

Довжина її тіла від 30 до 65см. Тіло краплевидної форми, починається з великої голови, плавно переходить в тулуб, який звужується. Ця риба не вкрита  лускою, при цьому має вирости у вигляді невеликих шипів. Забарвлення тіла різне - від рожево-коричневого до темно-коричневого.

   На голові спереду між очей є відросток, який нагадує ніс. Очі маленькі, відстань межу ними відносно велика.. Рот дуже великий, його куточки спрямовані вниз, через що рибка виглядає сумною.

   Тіло риби складається з гелеподібної речовини, яка має щільність трохи менше, ніж у води, завдяки цьому риба-крапля плаває, не витрачаючи енергію. Є тільки бічні маленькі плавці,інші види плавців  відсутні. Мускулатура не розвинена.

   Живиться  дрібними безхребетними, зокрема молюсками й ракоподібними, яких вона заковтує, та фітопланктоном.

   Очі риби пристосовані до життя на глибині і в темряві. Ще одна особливість цієї дивовижної риби - відсутність плавального пузиря.

    Риби-краплі відмінні батьки. Вони дбають про своє потомство на всіх етапах його розвитку. Риба-крапля відкладає ікру прямо на дно в пісок, після цього сидить над ікринками до тих пір, поки не з'являться малькі. Після того риби об'єднують  мальків у групи, ніби влаштовують «дитячі садки», і невпинно їх охороняють пліч-о-пліч з восьминогами, допомагаючи дитинчатам вижити і піклуючись про їхнє безтурботне дитинство.

   

  В країнах Європи  риба-крапля вважається не їстівною. А жителі Японії, Китаю та інших азіатських країн використовують м'ясо цієї риби для приготування їжі, відзначаючи його високі смакові якості, відносять дане блюдо до розряду делікатесів.

   Ще одна  причина зменшення популяції цього екзота - це глибинне тралення. За допомогою трала виловлюють крабів, омарів і вона випадково, так як не може швидко спливти, потрапляє в нього. Так само через діяльність людини порушується склад зоопланктону і фітопланктону, яким  харчується риба. Також під час шторму згубні хвилі цунамі викидають їх на берег.

   Любителі екзотики купують таких риб на сувеніри. При цьому популяції риби-краплі відновлюються повільно. Для подвоєння чисельності популяції риби-краплі  потрібно за різними джерелами  від 4 до 14 років. Популяція постійно зменшується, нажаль  може в недалекому майбутньому розділити долю інших зниклих з лиця землі істот.

   У штучних водоймах не вдається створити відповідні для її життя умови.

Вікторія регія — найбільше латаття у світі.

У річках Південної Америки росте дивовижна рослина Вікторія регія — найбільше латаття у світі. Зустріти цю незвичайну рослину можна лише в басейні Амазонки в Бразилії

та Болівії, а також у річках Гаяни (Південна Америка). Ніде в світі Вікторія амазонська більше не росте.

Таку незвичайну назву водна лілія отримала в 1837 році на честь молодої англійської королеви Вікторії, яка того ж року зійшла на трон.

Важко повірити, проте листя Вікторії регії здатне витримувати вагу до від 30 до 50 кілограмів. Індіанці виристовувли її як водний транспорт. З задоволеням на листках відпочивють птахи. Через це місцеві називають рослину «апона», що в перекладі означає «сковорідка для птахів».

Як це можливо? А річ у тому, що листя Вікторії регії мають уікальні дуже жорсткі жилки, які утвоюють з нижнього боку листка "армувальну" сітку.

 До того ж з боку води воно вкрите гострими шипами, що захищає листок від поїдання тваринами та рибами.

Діаметр листка Вікторії регії (Вікторії амазонської ) може сягати 2-х метрів.

Квітка Вікторії амазонської розквітає лише вночі, а вранці її пелюстки закриваються і вона ховається під воду. Це відбувається протягом трьох діб, поступово колір квітки змінюється від ніжно-білого до рожевого або фіолетового.

Діаметр квітки у розкритому вигляді може сягати 30 см.

Плоди та коріння рослини місцеві жителі вживають в їжу.

Вікторія амазонська може прожити цілих 5 років.

За свої колосальні розміри Вікторія регія потрапила до Книги рекордів Гіннеса.