пʼятниця, 11 червня 2021 р.

Вітаміни. Вітамін А

 Вітаміни. Вітамін А: корисні властивості та поради щодо його вживання.


Зима - красива пора року, проте у цей період приходять застуда та хандра.
Як прекрасно почуватися та чудово виглядати зимою?
В цьому нам допоможуть вітаміни та мінерали, що містяться в продуктах харчування.

Підвищенню стійкості організму до вірусних інфекцій, від яких ми найчастіше страждаємо у прохолодний період року, сприяє вітамін А (ретинол).
Він також відповідає за здоровий стан зубів, волосся та шкіри, забезпечує нормальну функцію слизових оболонок і печінки.
Навіть незначний дефіцит вітаміну А погіршує зір.
Вітамін А – перший з відкритих вітамінів, саме тому його й було названо за першою літерою абетки.

Відноситься він до групи жиророзчинних вітамінів та існує у двох формах: безпосередньо вітамін А (ретинол) і провітамін А (каротин) – речовина, яка в організмі людини перетворюється на вітамін А.

Вперше вітамін А був виділений з моркви, тому від англійського слова carrot (морква) походить назва вітамінів групи А – каротиноїди.
Каротиноїди містяться в рослинах, деяких видах грибів та водоростів і при потраплянні до організму перетворюються на вітамін А.

Джерела вітаміну А рослинного походження: зелені, жовті та помаранчеві овочі (морква, гарбуз, солодкий перець, шпинат, броколі, зелена цибуля, зелень петрушки), бобові (соя, горох), фрукти та ягоди (персики, абрикоси, яблука, виноград, кавун, диня, шипшина, обліпиха, черешня), трави (люцерна, листя огірочнику (огіркової трави), корінь лопуха, кайєннський перець, фенхель, хміль, хвощ, ламінарія, лимонник, коров’як, кропива, овес, петрушка, м’ята перцева, подорожник, листя малини, конюшина, шавлія, толокнянка, листя фіалки, щавель).

Найкращі джерела вітаміну А тваринного походження: риб’ячий жир, печінка (особливо яловича), ікра, молоко, вершкове масло, маргарин, сметана, молочний сир, сир, яєчний жовток.

Вітамін А є необхідним для нормального функціонування імунної системи та є невід’ємною частиною процесу боротьби з інфекцією. Застосування ретинолу підвищує бар’єрну функцію слизових оболонок, збільшує активність лейкоцитів та інших факторів імунітету.
Вітамін А захищає організм від застуд, грипу та інфекцій дихальних шляхів, травного тракту, сечових шляхів.
Здавна є відомим вплив вітаміну А на зір: ще у давнину відварна печінка була одним з основних джерел вітаміну А та використовувалась як засіб від нічної сліпоти.

Він має величезне значення для фото рецепції ока, забезпечує нормальну діяльність зорового аналізатору, бере участь у синтезі зорового пігменту та сприйняття оком світла.
Ретинол є необхідним для підтримки та відновлення тканин епітелію, з яких складається шкіра та слизові оболонки.
Недарма практично в усіх сучасних косметичних засобах міститься вітамін А або ретиноїди – його синтетичні аналоги.
Дійсно, вітамін А застосовується у лікуванні майже всіх захворювань шкіри (вугрі, висипання, псоріаз тощо). При пошкодженнях шкіри (рани, сонячні опіки) вітамін А прискорює процес загоєння, а також стимулює синтез колагену, покращує якість знову утвореного шару шкіри та знімає ризик інфекції.
Враховуючи зв'язок вітаміну А з клітинами епітелію і слизовими оболонками, він має благотворний вплив на функціонування легенів та є вагомим доповненням у лікуванні деяких хвороб шлунково-кишкового тракту, наприклад таких, як виразки та коліти.
Вітамін А бере участь в окислювально-відновлювальних процесах, регуляції синтезу білків, сприяє нормальному обміну речовин, функції кліткових і субкліткових мембран, відіграє важливу роль у формуванні кісток і зубів, є необхідним для росту нових клітин, уповільнює процес старіння.

Вітамін А бере участь у синтезі стероїдних гормонів, є антагоністом тироксину – гормону щитовидної залози.
Ретинол необхідний для нормального розвитку і харчування зародку та зменшує ризик такого ускладнення вагітності, як мала вага новонародженого.
Вітамін А є засобами профілактики ракових захворювань, вони перешкоджають повторній появі пухлин після операції.
Вітамін А захищають мембрани клітин мозку від руйнівного впливу вільних радикалів.
Антиоксидантна дія каротину відіграє важливу роль у запобіганні захворювань серця й артерій, він має захисну дію при такому захворюванні, як стенокардія, а також підвищує вміст у крові так званого «корисного» холестерину.

Такий каротиноїд, як лікопин, який міститься в основному у томатах, захищає від атеросклерозу, запобігаючи окисленню та накопиченню на стінках артерій холестерину.
Цей каротиноїд є найсильнішим захисником організму від раку (особливо раку молочної залози)ендометрії і простати.

 

Варто зважити на те, що:

  • найкраще вітамін А засвоюється у поєднанні з вітаміном Е, нестача якого перешкоджає засвоєнню вітаміну А, з вітамінами групи В та вітаміном D;
  • перетворенню вітаміну А на його активну форму сприяє цинк, тому дефіцит цинку призводить до порушення засвоєння вітаміну А;
  • при прийомі проносних засобів мінерального походження порушується всмоктування жиророзчинних вітамінів, у тому числі й вітаміну А.
  • вітамін А не повинен вживатися разом з ретиноїдами, оскільки їх комбінація є токсичною;
  • при комбінації алкоголю з вітаміном А є можливим пошкодження печінки у більшій мірі, ніж при прийомі одного алкоголю. Це варто брати до уваги при вживанні спиртних напоїв.

Вітамін А є стійким до впливу високих температур і зберігається при термічній обробці їжі. Проте погано реагує на ультрафіолетове випромінювання та контакт з киснем. Тому для збереження в продуктах вітаміну А рекомендується зберігати їх в упаковці в захищеному від сонячного світла місці.

вівторок, 25 травня 2021 р.

Що таке атавізми?

 

Атавізмами називають прояв в окремих особин ознак, властивих їм далеким предкам. Їх наявність також свідчить про певний ступінь спорідненості в ряду поколінь. Це один з доказів еволюції . При порушенні процесу ембріонального розвитку на світ можуть з'явитися особини з невластивими їм рисами будови, характерними, натомість, їх далеким предкам.

Крім появи хвоста типовими атавізмами у людини є надмірний волосяний покрив тіла. Іноді він значно перевищує норму. Відомі випадки, коли волосся покривали все тіло людини, крім долонь і ступнів. Атавізмом вважається і поява додаткових молочних залоз на тілі, причому виникати подібне може як у жінок, так і у чоловіків. Ця ознака успадкована від ссавців, у яких народжувалося багато дитинчат.
Другий ряд зубів - також риса, притаманна нашим далеким предкам. Наприклад, у акули їх кілька рядів. Це необхідно хижакам для ефективного захоплення і утримання здобичі.

КАРАКУРТ. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ!!!

 Каракурт (Latrodectus tredecimguttatus) — один з найнебезпечніших видів павуків роду Чорних вдів. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4 %.

🕷Отрута каракурта унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів. На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу. Він — родич знаменитої «чорної вдови», яка живе у Північній Америці.
🕷Назва каракурт походить від тюркських слів qara — чорний і qurt — жах, монстр.
🕷Селяться каракурти у місцях, де ростуть бур'яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави. ❗❗❗Павуки-каракурти поширені на півдні України, біля Азовського моря. На Херсонщині каракурти з'явились давно, знайдені вони на Кінбурнській косі, Солоноозерній ділянці, Джарилгачі, узбережжі Лазурного та Залізного порту, Буркутах, а тепер зустрічається в районі Таврійського житломасиву та Кіндійки. В Одеській області на Катранській косі, вздовж морського узбережжя.❗❗❗
🕷Самка досягає 2 см, оксамитово-чорного кольору. Під час розмноження у неї на черевці з'являються червоні цяточки. Самці менші від самок. Після спарювання, якщо самець не встигає втекти, самка його з'їдає, за що й отримала назву «чорна вдова».
❗❗❗За оцінкою фахівців, павуки ніколи не нападають першими й без причини. Найчастішими є випадки укусів у ногу, коли людина взуває старе взуття, попередньо не перевіривши його, яке самиці уподобали собі для гнізда. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона цятка, що швидко блідне. Укус каракурта викликає психічну неврівноваженість у людини, пекучий біль, який через 15-30 хвилин розповсюджується по всьому тілу. У потерпілого виникає біль в області живота, слиновиділення і потовиділення, порушення роботи серця, поважчення дихання. 
За даними ОблСЕС з укусів каракуртів, вкушені павуком частіше потрапляють до лікарні в дуже важкому стані, з високим артеріальним тиском і алергічними реакціями організму. Спеціальна протикаракуртова сироватка не завжди доступна, тому, не пізніше 2 хвилин місце укусу треба припекти палаючим сірником — він руйнує отруту. яка потрапляє спочатку у верхні шари шкіри (цей спосіб запропонував П. І. Мариковський). ❗❗❗ПРИПІКАННЯ УКУСУ ЗМІЇ НЕДОЦІЛЬНЕ І ШКІДЛИВЕ, БО , НАВІДМІНУ ВІД УКУСА КАРАКУРТА, ОТРУТА В ЦЬОМУ ВИПАДКУ ПРОНИКАЄ НАБАГАТО ГЛИБШЕ. Якщо укус прийшовся в ногу або руку, слід забезпечити негайну доставку у медичний заклад, а до того — нерухомість кінцівки, рекомендується багато пити води, неміцного чаю, молока; пиття розчину марганцівки недоцільне і шкідливе. Особам, які страждали до укусу гіпертонією, потрібно під час транспортування до лікарні контролювати тиск і у випадку його підвищення прийняти ліки, які вони приймали до того. Варто також прийняти ліки від алергії. ❗❗❗У важких випадках за відсутності медичної допомоги через 1-2 дні після укусу каракурта може настати смерть.

середа, 12 травня 2021 р.

Готуємось до ЗНО. Мітохондрії

 ГОТУЄМОСЬ до ЗНО


Мітохондрія - двомембранна органела еукаріотичної клітини. Зовнішня мембрана гладка, внутрішня - утворює складки (кристи). Внутрішній вміст мітохондрії- матрикс.
Мітоходрії мають власні нуклеїнові кислоти - мітохондріальні ДНК і РНК, що містяться у мариксі. Також у матриксі наявні рибосоми, включення, гранули тощо.
Основна функція - синтез АТФ, що відбувається на кристах мітохондрії. За це мітохондрії називають енергетичними станціями клітини. Також у матриксі мітохондрії відбувається окиснення органічних сполук, завдяки чому мітохондрії називають дихальним центром клітин.
Кількість мітохондрій у клітинах різних типів буває різною і залежить від енергетичних потреб клітини. Чим більше енергії потрібно клітині, тим більше в ній мітохондрій.
Мітохондріальні хвороби – група спадкових захворювань, пов'язаних з дефектами мітохондрій, які призводять до порушення клітинного дихання. Вони передаються по жіночій лінії дітям обидвох статей. Мітохондріальна ДНК, на відміну від ядерної, не захищена білками-гістонами, а механізми репарації недосконалі. Тому в мітохондріальній ДНК мутації накопичуються в 10-20 разів швидше, аніж у ядерній, що і призводить до мітохондріальних хвороб. У сучасній медицині їх нині відомо вже близько 50. Наприклад, синдром хронічної втоми, мігрень, синдром Барта, синдром Пірсона та багато інших.

середа, 7 квітня 2021 р.

Дидактичні ігри на уроках біології

  Кожен вчитель хоче, щоб уроки були цікавими і плідними, щоб діти с задоволенням навчались. Для цього на уроках потрібно не тільки якісно і цікаво подавати матеріал, учні повинні багато працювати самостійно. І дуже важливо організувати цю самостійну роботу так, щоб дитина сама хотіла працювати! Сучасним учням підручника і зошита давно  вже замало! Тому потрібно шукати щось нове.

  Я для цього використовую інтерактивні дидактичні ігри, що створюю на платформі Learning Apps. Ці вправи можна також використовувати і для дистанційного навчання.

  Але як же на уроці розвивати і критичне мислення, і здатність дитини до аналізу і синтезу інформації та одночасно навчити її працювати в команді, прислухатись до думки іншого, толерантно ставитись до свого оточення, доводити власну думку, працювати з різними джерелами інформації? Звісно , на сьогодні є багато різних методів, з моїх улюблених - це метод проектів, метод кейсів та проблемно- пошуковове навчання.  Але й дидактичну гру ніхто не відміняв! Дидактичні ігри - це виручалочка на уроці.

  З цією метою я створюю для своїх дітей і використовую на уроках дидактичні ігри на липучках. Ці ігри універсальні і застосувати їх можна для вивчення нового матеріалу, для повторення, узагальнення, перевірки  набутих знань. Діти можуть працювати з індивідуально, в парі або групі. Цей вид роботи полюбляють учні різного віку  і нікого не потрібно змушувати працювати!  Учні працюють самостійно і результативно із задоволенням! І виконавши одну вправу просять перевірити і дати іншу:) 

Як результат - матеріал засвоюється легше і грунтовніше, бо опрацьовується дітками з бажанням!








пʼятниця, 26 березня 2021 р.

Знайомі незнайомці. СКУНС

 


Скунс – цікава гарнюня тваринка, що мешкає на території Північної Америки. Але є в нього неприємна  особливість - при небезпеці він кропить свого супротивника рідиною, що виробляється спеціальними залозами під хвостом. Струмінь потрапляє в ціль на відстані до 4-х метрів і надовго перетворює супротивника в «вонючку». Якщо крапля рідини потрапляє на одяг, то можна його відразу викинути. Запах не змити нічим. А ось щоб відмити шкіру може стати в нагоді суміш мила, соди та перекису водню.

Цю особливість скунсів також іноді використовують люди, щоб нашкодити недругам. Відомий випадок, коли один скунс, підкинутий на фабкику одягу в США, зіпсував товар на суму в кілька млн. доларів.

Скунси дуже корисні для американських фермерів. Вони харчуються колорадським жуком та іншими шкідниками садів і городів. Але, разом з тим, вони люблять ласувати бджолами і за ніч можуть винищити цілий вулик.

Ці тварини ведуть переважно нічний спосіб життя, але можуть розгулювати і вдень.



В якості експерименту кілька десятиліть тому скунсів намагалися розвести на території тодішнього Радянського Союзу, проте незвиклі до скунсів хижаки швидко винищили їх, (хоча, напевно, потім дуже страждали від жахливого смородуJ)

Якщо видалити залози з «ароматичним» секретом, то скунсів можна тримати вдома. Господарі таких тварин стверджують, що вони віддані, акуратні і ніжні  створіння. 



середа, 10 лютого 2021 р.

Підручник з біології,7 клас. Остапченко, Балан, 2020.

 

БДЖОЛА - трудівниця. Історія бджільництва.

 Бджолу медоносну в різних країнах одомашнили в різний час. Майже п'ять тисяч років тому бджіл уже розводили в Стародавньому Єгипті. Тисячу років потому в країнах Межиріччя вже масово розводили бджіл.

 У Київській Русі важко розмежувати власне бджільництво і бортництво. Наші слов'янські предки прикріпляли до стволів дерев спеціально виготовлені колоди-дуплянки, які заселялися бджолами, що відроїлися. Уже в ті часи важко було знайти нічию сім'ю диких бджіл. Як правило, навіть у глухих лісах усі їх житла були помічені тавром власника. 

В тропічній Африці час появи бджільництва невідомий. Коли перші європейські мандрівники проникли в африканські хащі, вони виявили, що більшість місцевих племен вже оволоділи бджільництвом. 

Більшість бджіл жаляться. Ужаливши людину, бджола залишає в її шкірі своє жало. А з вирваним жалом комаха позбавляється деяких своїх внутрішніх органів і швидко гине. 

З часом одомашнена бджола дуже змінила свої звички. Раніше вона була лісовою комахою і збирала мед з квітучих дерев. Тепер вона в першу чергу стала відвідувати польові квіти, рослини луків і степів. 

Доречі, від запилення бджолами квітів ,садків і овочевих рослин людина має значно більше користі, ніж від одержання меду, воску, квіткового пилку і прополісу.


субота, 16 січня 2021 р.

Цікаво про волосся людини

 ЦІКАВО ПРО ВОЛОССЯ.

Може здатися, що волосся на тілі людини – пережиток глибокого, тваринного минулого. Воно зараз не виконує своєї природної функції – захищати нас від холоду, сонця і спеки. Але захисна, ізоляційна функція – зовсім не єдине завдання нашої «шерстки».
Волосини на тілі є своєрідними трубопроводами, завдяки яким до шкіри поступає критично необхідний їй себум (шкірне сало) з сальних залоз.
Волосся працює чутливим сенсором – завдяки волосинкам на шкірі ми можемо відчути як комах, що скрадаються по нас (іноді з недобрими намірами), так і найлегші подмухи вітру чи протягу. Поява волосся у зоні лобку та під пахвами інформувало однпоплемінників про осягнення особою статевої зрілості і, значить, про її готовність до парування. По-друге, волосся на лобку і під пахвами допомагало (і допомагає) максимально розповсюджувати запахи. А за цими запахами потенційний партнер може і зараз, як і в сиву давнину, дуже багато про нас дізнатися (правда, несвідомо) – починаючи від нашої з ним генетичної сумісності . До речі, пахучі залози під пахвами (вони називаються апокриновими) є тільки в людей, та ї те не у всіх – 90% японців і половина корейців їх не мають і, відповідно, під пахвами не пахнуть. Правда, спокусливі аромати мають і темний бік: коли ми були дикими і гасали на волі африканською саваною, свіжий запах феромонів дражнив і приваблював. Але коли ми пізнали блага цивілізації і почали носити одежу, свіжий феромоновий запах (а також запах розкладеного бактеріями поту) почав застоюватися та перетворюватися на не дуже приємне амбре.


Також і захисні функції волосся, що росте у нас на тілі, навіть в наші часи не варто недооцінювати. Брови і вії захищають наші очі від нашого власного поту і від усілякого сміття; волосся у вухах і в носі захищає вразливі канали, що ведуть вглиб нашого тіла, від небажаної живності та забруднень. Свою роль у теплообміні волосся також відігравати не перестало: коли, під час спеки, воно намокає від поту – площа випаровування у нашого тіла збільшується і нам стає прохолодніше. Також є попередня інформація, яка свідчить про те, що стволові клітині волосяної цибулини грають активну роль у процесі загоєння та відновлення шкіри.

За будовою волосся на тілі – якщо узагальнювати – мало відрізняється від волосся на голові. Волосся на тілі у середньому більш коротке, менш товсте і не таке міцне. Фолікули та жирові залози на тілі теж зазвичай менші; та й росте волосся на тілі не так густо як на голові.
Але все ж таки, волосся на тілі досить різноманітне. Волосини брів не дуже відрізняються від волосин «скальпу» (і волосинка, пересаджена з голови на брову, буде продовжувати рости, як ніби нічого й не відбулося). Вії – це короткі жорсткі щетиноподібні волосини специфічно вигнутої форми. Волосся чоловічої бороди – жорстке і забезпечує захист від холоду, сонця і навіть механічних ушкоджень. Волосся на лобку і під пахвами відносно коротке та в’ється: воно запобігає тертю шкіри о шкіру, трішки захищає (або, точніше, захищало) нас від комах і розповсюджує запах з наших пахучих залоз.

Волосся, яке живе на нашому тілі, належить до двох типів (спрощуючи – щоб не плутатися у підтипах та перехідних формах). Перший – це пушкове волосся: коротке, світле, дуже тонке та малопомітне. Воно є вже у новонародженого малюка. Другий тип – це термінальне волосся. Воно розвивається з пушкового – і лише в деяких місцях. Термінальне волосся – це волосся у нас на голові, під пахвами і на лобку, волосся брів, вії та волосинки в носі. І також деякі волосинки на тілі – ті, які товщі, темніші та жорсткіші. В чоловіків більше термінального волосся (на грудях у чоловіка, наприклад, до 90% волосся може бути термінальним); у жінок – більше пушкового волосся (у здорової жінки кількість термінального волосся на тілі рідко перевищує 35%). Як раз у наявності цих двох типів нашої «шерсті» ховається відповідь на питання «Чому ми голі (тобто, лисі)?» Кількість волосяних фолікулів – а відповідно й кількість волосин – у нас приблизно така сама, як і у будь якого іншого ссавця відповідного розміру (не вірите – перерахуйте). Але більшість з цих волосин (ті, які пушкові) майже не помітні. Ось ми і видаємося голими.

Чому наш волосяний покрив розвинений настільки слабо? Ще Дарвін припустив, що у всьому винуватий статевий відбір: безволосі самиці здавалися первісним самцям більш привабливими і вони, послідовно вибираючи пару згідно свого смаку, закріпили «безволосість» у нас у генах. Зараз панує інша думка: втрата волосяного покриву повинна була захистити наш мозок. Наш мозок дуже чутливий до перегріву – він гине при нагріві приблизно у 42°C. Тому для його безпеки нашим пращурам знадобилася якомога більша охолоджуюча поверхня – і такою поверхнею стала наша відкрита шкіра з великою кількістю потових залоз і нещільно розташованими короткими волосинками. Густа шуба чудово захищає від прямого сонячного проміння (і вона залишилася у нас на голові); але вона заодно заважає випаровуванню. Якщо волога зі шкіри (наш піт) не випарує – шкіра охолоне недостатньо, що приведе до перегріву. Тому еволюція використала вже перевірене рішення. Перевірене на носорогах, бегемотах та слонах, які через великий розмір теж мають проблеми з охолодженням. Вона (еволюція) зробила волосяний покрив рідкішим, чим відкрила шкіру та значно збільшила площу випаровування. Волосся, тим не менш, в нас менше не стало: на нашій шкірі – виключивши «скальп» – розмістилися від трьох до п’яти мільйонів волосяних фолікулів (залежно від раси і генотипу). Кількість фолікулів на тілі, до речі, однакова і у чоловіків, і у жінок.

Є забавна теорія, яка стверджує, що втрата волосся несе відповідальність за появу родини (тієї звичної та добре нам знайомої родини, яку звуть «нуклеарною» – батько, мати і діти). Дитинча шимпанзе чіпляється за материнське хутро і руки у мами залишаються вільні – а значить, мама-шимпанзе без завади може себе прогодувати. У мами-людини хутра, за яке міг би вчепитися малюк, немає; а значить, для того, щоб себе прогодувати, їй необхідна допомога зі сторони. Тому нашим далеким мамам-предкам довелося винайти способи закріплення за собою постійного помічника у здобуванні харчів.

Незважаючи на те, що мало хто може бачити наше волосся на тілі – воно грає важливу роль практично в усіх культурах. Чи це волосся естетичне, чи ні? Давні китайці й греки, наприклад, вважали волосся на тілі ознакою звіриного начала і намагалися максимально його видаляти; а от сучасні кореянки – навпаки, навіть намагаються пересадити волосся на лобок, коли їм здається, що їх покрив там недостатньо густий. Для середньовічного хрестоносця пишний волосяний покрив на тілі був ознакою мужності, а для його арабського сучасника – ознакою варварства та неохайності.

Але незалежно від того, як сприймати волосся на тілі – воно багато чого про нас каже і надсилає в оточуючий світ дуже важливі сигнали. І це – вагома причина ставитися до нього з усією можливою увагою.

субота, 9 січня 2021 р.

Метаболізм. Інтерактивний кросворд.

Будова тварин

Різноманітність хордових

Підручник з біології, 7 клас, В.І. Соболь, 2015 рік

Добірка інтернет-ресурсів для учителя і учня

пʼятниця, 8 січня 2021 р.

Поліембріонія

 Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліембріонія доволі поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів, ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям).
У людини у разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації. Однояйцеві близнюки завжди однієї статі. Розрізняють специфічну поліембріонію (нормально властиву даному виду) і спорадичну (випадкову).
Специфічна поліембріонія трапляється в деяких мшанок, паразитичних перетинчастокрилих комах, із ссавців — у броненосців. Разючий приклад специфічної поліембріонії — розвиток з 1 зиготи до 3 тис. личинок у їздця з роду Litomastix.

Цікаво про запліднення


 Запліднення - процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет), що лежить в основі статевого розмноження. Внаслідок запліднення утворюється зигота, яка дає початок новому організмові.

У ссавців при заплідненні в яйцеклітину проникає лише один сперматозоїд, після чого яйцеклітина стає непроникною для інших сперматозоїдів. Таке явище називається моноспермією.
Проте у природі поширене і явище поліспермії. Поліспермія - проникнення при заплідненні в яйцеклітину кількох сперматозоїдів. Проте у тварин навіть при фізіологічно нормальній поліспермії (у деяких комах, акулових риб, хвостатих земноводних, плазунів, деяких птахів тощо) як правило, тільки один сперматозоїд з тих, що проникли в яйцеклітину, зливається з її ядром, а інші невдовзі гинуть.
При патологічній поліспермії у моноспермних тварин з ядром яйцеклітини зливається кілька сперміїв, внаслідок чого порушується нормальний перебіг дроблення яйцеклітини і вона гине на початку розвитку.
У рослин можливе проникнення в зародковий мішок кількох пилкових трубок, через що яйцеклітина і вторинна клітина іноді запліднюються кількома парами сперміїв.

пʼятниця, 4 грудня 2020 р.

Лейкоцити


 Лейкоцити - клітини крові, що здійснюють захисні функції (імунний захист).

Це клітини , що не мають постійної форми і здатні самостійно пересуватись у бік запального процесу . Вони також мають ядро і багато чим нагадують амебу.
Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, тимусі, лімфатичних вузлах.
Тривалість життя лейкоцитів варіюється від декількох днів до декількох років.
Лейкоцити людини різні за виглядом і виконуваними функціями (але всі функції направлені на підтриму імунітету). Співвідношення різних типів лейкоцитів у крові людини називають лейкоцитарною формулою.
МОНОЦИТИ ( нерухомі макрофаги) - фагоцитоз бактерій.
Т-ЛІМФОЦИТИ - клітинний імунітет.
В-ЛІМФОЦИТИ - гуморальний імунітет.
БАЗОФІЛИ - виробляють гепарин і гістамін.
ЕОЗИНОФІЛИ - знешкоджують токсини, захист при алергії.
НЕЙТРОФІЛИ - (рухомі мікрофаги) - фагоцитоз бактерій

СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПОДІЛИСЬ З ДРУЗЯМИ!