МУРЕЇН

 ГОТУЄМОСЬ ДО ЗНО

МУРЕЇН

Опорним каркасом клітинної стінки прокаріотів слугує муреїн (сітка з полісахаридів), а до її складу входять також білки, полісахариди, фосфоліпіди тощо.

Залежно від будови та властивостей клітинної стінки, бактерії поділяють на грампозитивні (клітинна стінка забарвлюється спеціальними барвниками) та грамнегативні (клітинна стінка не забарвлюється). У останніх є додаткова зовнішня мембрана і на них не діють деякі антибіотики.

 У багатьох бактерій клітинна стінка ззовні оточена слизовою капсулою.

Надмембранні структури клітини

 ГОТУЄМОСЬ ДО ЗНО

Надмембранні комплекси клітин утворені переважно складними вуглеводами:

• у тваринної клітини - глікокалікс
• у рослинної клітини - клітинна стінка з целюлози
• у грибної клітини - клітинна стінка з хітину
• у бактерій - клітинна стінка з муреїну, слизова капсула

  

  
  

Черговий Сертифікат від освітньої платформи "На урок"

 Інтерактивні тести від "На урок" - зручний інструмент для дистанційного навчання, для домашніх завдань та короткої перевірки знань на уроці.

Вітаміни. Вітамін В9

                                  Вітаміни. Вітамін  В9

Ще 75 років тому з листя шпинату (лат. follium – листок) уперше виділено фолієву кислоту (лат. acidum folicum) або вітамін В9. Фолієва кислота (лат. acidum folicum) — вітамін В9 або Вс, що впливає на кровотворення, стимулює утворення еритроцитів та лейкоцитів, знижує вміст холестерину у крові. При авітамінозі розвивається недокрів'я.

Вітамін В9 включає декілька біоактивних речовин: параамінбензойну кислоту, глутамінову кислоту, які входять в хімічну будову вітаміну. Похідні фолієвої кислоти, саму фолієву кислоту та споріднені сполуки називають фолатами. Вона досить поширена в природі, синтезується в тканинах рослин, мікроорганізмів, частковий синтез здійснюється в організмі людини і тварин мікрофлорою кишечнику. 

ДЛЯ ЧОГО НАМ ВІТАМІН В9 ?

Фолієва кислота необхідна для створення і підтримки в здоровому стані нових клітин, тому її наявність особливо важлива в періоди швидкого розвитку організму — на стадії раннього внутрішньоутробного розвитку і в ранньому дитинстві. Процес реплікації ДНК вимагає участі фолієвої кислоти, і порушення цього процесу збільшує небезпеку розвитку ракових пухлин. У першу чергу, від нестачі фолієвої кислоти страждає кістковий мозок, в якому відбувається активний поділ клітин. Клітини-попередники червоних кров'яних тілець (еритроцитів), що утворюються в кістковому мозку, при дефіциті фолієвої кислоти збільшуються в розмірі, утворюючи так звані мегалобласти  і приводять до мегалобластної анемії.

Серотонін – гормон радості, виробляється в достатній кількості, якщо в організмі вистачає фолієвої кислоти.

При вагітності брак фолієвої кислоти може стати причиною серйозних порушень і навіть аномалій розвитку плоду. Причому аномалії виникають дуже важкі: мозкові грижі; дефекти нервової трубки, яка є зачатком і основою всієї нервової системи у тварин і людини; гідроцефалія – водянка головного мозку, або аненцефалія – його повна відсутність; різні вроджені розумові патології і затримки розумового розвитку.

Передчасні пологи, передчасний розрив навколоплідної оболонки і народження недоношеної дитини – всього цього можна уникнути, якщо жінка під час вагітності отримує достатньо фолієвої кислоти. Після пологів вона сприяє зняттю депресії, тому жінкам просто необхідно завжди включати в своє харчування якомога більше продуктів з фолієвою кислотою.

При нагріванні руйнується до 50-90% вітаміну В9. Головна особливість натурального вітаміну B9 - чутливість до світла і температури, як і вітаміну С. Він швидко руйнується під час термічної обробки. Варіння, смаження і тушкування сильно знижують його кількість. Крім того, вітамін В9 чутливий до терміну зберігання: зелень втрачає його до 70% через кілька діб. 

 Фолієва кислота є одним з ферментів синтезу амінокислот і бере участь в обміні холіну. Потреба в цьому вітаміні росте зі збільшенням вмісту вітаміну В12. Добова потреба В9 становить 0,2 мг.

Звідки організм отримує фолієву кислоту?

Насамперед із продуктів харчування. Основне джерело - зелені листові овочі. Крім цього, вони містяться в цитрусових, горіхах, зеленому горошку, дріжджах, сочевиці, квасолі, томатах, шпинаті, спаржі,  хлібі, печінці, телятині, яйцях, зернових і м’якому сирі. Та ще незначна кількість вітаміну В9 синтезується в самому організмі (кишковою мікрофлорою) під час нормального функціонування шлунково-кишкового тракту.

ГІПОВІТАМІНОЗ

Макроцитарна або мегалобластна анемія, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея. У новонароджених: підвищений ризик патологій хребта і неврологічних розладів.У дітей при дефіциті даної кислоти спостерігається відставання у вазі (гіпотрофія), пригнічення функції кісткового мозку, порушення стану слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, шкірних покривів, що створює основу для розвитку ентеритів, попрілостей, затримки психомоторного розвитку.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ

Гостра форма зустрічається дуже рідко і викликає алергічні реакції.

Хронічна форма передозування вітаміном В9 приводить до тонічних судом м'язів ніг, сповільнення наступання менопаузи,  диспепсії, порушення функції нирок, затримки статевого розвитку у дівчат, підвищення збудливості центральної нервової системи у дітей.

Вітаміни. Вітамін В 12

 Вітамін  В 12

ДЛЯ ЧОГО НАМ ВІТАМІН В12 ?

Вітамін В12 (або ціанкобаламін) потрібен для утворення еритроцитів, розвитку нейронів та синтезу ДНК. Його нестача може призводити до накопичення гомоцистеїну (нейротоксичної сполуки), до анемії, втрати балансу, “туману в голові”, оніміння кінцівок, втомлюваності та погіршення пам’яті.

Кофермент, потрібний для синтезу нуклеїнових кислот. Особливо важливий у травній і нервовій системах і червоному кістковому мозку. Необхідний для дозрівання червоних кров'яних тілець, за його нестачі попередники еритроцитів не діляться але продовжують рости. Також бере участь у синтезі метіоніну і холіну.

Нестача вітаміну В12 найбільше проявляється: в старшому віці, після операції зі зменшення шлунку, пониженій кислотності шлунку чи прийомі ліків для її зниження, при прийомі препаратів проти печії, при хворобах шлунково-кишкового тракту (як-то хвороба Крона), в разі веганського раціону.

Вітамін В12 накопичується в печінці. В нормі у нас є запас на кілька років, але потім він може вичерпатися. Ось чому люди, які переходять на веганство чи сироїдіння, перший час почуваються добре, особливо, якщо перед цим вони їли багато м’яса. Через кілька років більшість людей повертається до споживання м’яса і не встигають зазнати симптомів нестачі вітаміну В12.

Добова потреба вітаміну В12 залежить від віку. Для дорослих вона становить 2,4 мкг на день. Для вагітних жінок та тих, що годують, — потреба у цьому вітаміні трохи більша. 

КОЛИ Є НЕСТАЧА ВІТАМІНУ В12

Нестачу вітаміну В12 можна “запідозрити” завдяки аналізу рівня гомоцистеїну — цієї речовини стає більше, якщо нам бракує вітаміну В12. Але цей аналіз не є абсолютно надійним. Якщо споживати великі дози фолієвої кислоти, як-то в разі веганського раціону, рівень гомоцистеїну буде в нормі.

Іншим маркером браку В12 є мегалобластна анемія. Її діагностують за допомогою аналізу крові. Його слід здавати регулярно, і сімейний лікар вас направить на безкоштовний аналіз. Перніціозна (злоякісна)анемія, що проявляється блідістю, анорексією, втратою ваги, задишкою; неврологічні розлади, у більшості випадків виникає внаслідок поганого всмоктування, а не власне дефіциту в дієті.

Анемія через брак В12 успішно минає, але нейродегенеративні процеси через нестачу ціанкобаламіну незворотні. Тому краще їм запобігати.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ

Передозування вітамінами несе не меншу небезпеку, ніж їх дефіцит. Ускладнює ситуацію і те, що деякі симптоми гіпервітамінозу (як у випадку з вітаміном А, наприклад) можна помилково прийняти за ознаки авітамінозу — сухість шкіри, ламкість нігтів, тощо.

Гіпервітаміноз ітаміну В12 досить рідкий і прояви до кінця не вивчені. Вважається, що гостра форма гіпервітамінозу В12 викликає анафілактичний шок, серцеву недостатність та набряк легенів — у важких випадках.

Хронічна форма викликає у дорослих алергічні реакції, жировий гепатоз печінки, застійну серцеву недостатність та лейкоцитоз. У дітей симптоми проявляються у вигляді болів в області серця, тахікардії, підвищеного згортання крові, висипання на шкірі по типу кропивниці, порушенням роботи центральної нервової системи, лейкоцитозом в крові.

ДЕ МІСТИТЬСЯ ВІТАМІН В12

Вітамін В12 міститься в їжі тваринного походження, передусім в червоному м’ясі, печінці та рибі. Він також є в яйцях, молоці, молочних продуктах (крім масла). До деяких продуктів його можуть додавати додатково. Про це має бути вказано на етикетках продуктів.

Немає у рослинній їжі.

Стійкий до нагрівання, руйнується світлом і сильними кислотами та лугами. Може зберігатись у печінці в кількості 2—3 мг, що достатньо для задоволення потреб організму впродовж 3—5 років.

Вітаміни. Вітамін В6

 Вітаміни. Вітамін В6

Вітамі́н В6 (одна з його хімічних форм - піридоксин) - водорозчинний вітамін групи В.

Необхідний для засвоєння білків та жирів, сприяє утворенню червоних кров'яних тілець. Регулює стан нервової системи, запобігає подразненням шкіри, підтримує здоров'я зубів та ясен. Важливий у метаболізмі білків та амінокислот. Бере участь в утворенні арахідонової кислоти з лінолевої, ніацину з триптофану, в обміні холестерину, і утворенні гемоглобіну, регулює жировий обмін в печінці.

Грає важливу роль в обміні речовин; необхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи. У фосфорильованій формі піридоксин є коферментом великої кількості ферментів, що діють на неокислювальний обмін амінокислот (процеси декарбоксилювання, переамінування і ін.). Піридоксин бере участь в обміні триптофану, метіоніну, цистеїну, глутаміновою і других амінокислот. Грає важливу роль в обміні гістаміну. Піридоксин сприяє нормалізації ліпідного обміну.

При атеросклерозі, токсикозах вагітних, анацидному гастриті, ентериті, анемії, хворобах печінки, тривалому застосуванні антибіотиків і протитуберкульозних засобів потреба у піридоксині значно зростає.

РОЛЬ  В  ОРГАНІЗМІ

синтез білка;

регуляція рівня глюкози в крові;

утворення ніацину (віт. В3) із триптофана;

синтез ліпідів (мієлінових оболонок, поліненасичених жирних кислот в клітинних мембранах);

синтез гемоглобіну;

синтез нейромедіаторів (серотоніна, дофаміну, норепінефрину).

НЕБЕЗПЕКА ДЕФІЦИТНИХ  СТАНІВ

період швидкого росту;

надмірне вживання алкоголю і кави;

підвищене вживання білків збільшує потребу організма у піридоксині;

куріння;

люди похилого віку;

оральні контрацептиви.

ГІПОВІТАМІНОЗ

У дітей: дратівливість, конвульсії, анемія, блювання, слабкість, біль у животі.

У дорослих: себорейні ушкодження навколо очей і рота, підвищена ймовірність серцевих захворювань.

Почервонілі, покриті лусочками, жирні, болючі, сверблячі ділянки шкіри (особливо навколо носа, роту, вух, статевих губ у жінок та мошонки у чоловіків);

болючі тріщини в куточках роту (ангулярний стоматит) і на губах (хейлоз);

гладкий фіолетовий язик, запалене горло;

почервоніння, пекучість очей, надмірна сльозоточивість, світлочутливість;

анемія з пониженим синтезом червоних кров'яних тілець;

летаргія, депресія, індивідуальні зміни;

хронічні захворювання (астма, хвороби серця, нирок, цукровий діабет, ревматоїдний артрит);

може збільшитись рівень холестеролу і холестерину низької щільності, зменшення холестерину високої щільності;

може збільшитись ризик утворення кальцієвих каменей у нирках.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ

Тривале вживання високих доз піридоксину (більше 1000 мг/день), може стати причиною нейропатії, що характеризується втратою рефлексів, онімінням і поколюванням долонь та ступнів.

Пригнічення глибинних сухожильних рефлексів, заніміння кінцівок, труднощі при ходьбі, ушкодження нервів.

ВМІСТ У ПРОДУКТАХ

Найбільше піридоксину у м'ясі тварин, птахів, оселедцях, рибі палтусі, гречаній крупі, пшоні, хлібі з борошна грубого помелу, перловій і ячмінній крупах та ін.

Зернові, овочі, м'ясо, риба, банани, менш важливі джерела: картопля, помідори, шпинат.

Стійкий до нагрівання, дії кислот, руйнується світлом і лугами.

Вітаміни. Вітамін В2

 Вітаміни. Вітамін В2

Рибофлавін, також Вітамін В2, або Лактофлавін — вітамін, що бере участь в процесах росту, пластичному обміні; регуляторно впливає на стан центральної нервової системи, процеси в рогівці, кришталику ока, забезпечує світловий і кольоровий зір.; входить до складу ферментів, які регулюють важливі етапи обміну речовин, позитивно впливає на стан шкіри та слизових оболонок, функцію печінки та кровотворення.

РОЛЬ  В  ОРГАНІЗМІ

Входить до складу жовтих пігментів флавінів, які слугують коферментами. Важливий для підтримки нормальної функції ока. Рибофлавін входить до складу зорового пурпуру, захищаючи сітківку ока від шкідливої дії ультрафіолетових променів. Вітамін B2 інтенсифікує процеси обміну речовин в організмі, беручи участь у метаболізмі білків, жирів і вуглеводів. Рибофлавін необхідний для утворення червоних кров'яних тілець і антитіл, для дихання і росту клітин. Він полегшує поглинання кисню клітинами шкіри, нігтів і волосся. Він поліпшує стан органа зору, беручи участь, поряд з вітаміном A, у процесах адаптації до сутінок, знижує втому очей і відіграє велику роль у запобіганні катаракти. Вітамін B2 впливає на слизові оболонки травного тракту. Рибофлавін зводить до мінімуму негативний вплив різних токсинів на дихальні шляхи. Рибофлавін необхідний для метаболізму триптофану, що перетворюється в організмі на ніацин. Однією з найцінніших якостей рибофлавіну є його здатність прискорювати в організмі перетворення піридоксину — вітаміну B6 — на його активну форму.

ГІПОВІТАМІНОЗ

У разі зниженого вмісту або відсутності рибофлавіну в їжі розвивається гіпорибофлавіноз, а потім арибофлавіноз. Дерматити, тріскання губ у куточках, губи і язик стають пурпурово-червоними і блискучими. Проблеми з очима: підвищена світлочутливість, розмитість зору. Один з найпоширеніших гіповітамінозів.

При гіповітамінозі В2 відбувається:

• зниження апетиту, зменшення маси тіла

• слабкість

• головний біль, почуття печіння шкіри

• різь в очах, порушення сутінкового зору

• болючість у кутах рота й на нижній губі

При розвитку авітамінозу:

• тріщини й скоринки в кутах рота (кутовий стоматит)

• запалення слизової ротової порожнини

• себорейний дерматит носа, губних складок

• виразки шкіри, дерматити, випадання волосся

• розлад травлення

• зміна рогівки, підвищення чутливості до світла, кон'юнктивіт, блефарит

• запаморочення, безсоння, уповільнена розумова реакція

• затримка росту

Дефіцит рибофлавіну позначається, насамперед, на тканинах, багатих капілярами й дрібними судинами (тканина мозку). У разі дефіциту частим проявом може бути церебральна недостатність різного ступеня виразності, що виявляється відчуттям загальної слабості, запамороченням, зниженням тактильної й болючої чутливості, підвищенням сухожильних рефлексів тощо. Нестача рибофлавіну може також призводити до порушення засвоєння заліза й послабляти щитоподібну залозу.

Добова потреба у рибофлавіні 1-3 мг. Велике значення для профілактики гіповітамінозу мають такі продукти, як пивні і пекарські дріжджі, гриби сир, печінка, молоко, бобові. Тепер рибофлавіном вітамінізують хліб і хлібобулочні вироби.

Рибофлавін застосовують для лікування гіпо- і авітамінозів цього вітаміну, а також як лікувальний препарат при екземах, дерматичних виразках, ранах, опіках, тріщинах сосків, блефаритах, кон’юнктивітах, при ураженнях рогівки ока.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ

У дітей надлишок цього вітаміну - рідкість, тому що рибофлавін не накопичується в організмі. Але при відсутності рослинних масел в харчуванні зловживання В2 веде до проблем з печінкою.

Симптоми:

Діарея.

Запаморочення.

Збільшення печінки.

Скупчення рідини в організмі.

Закупорка ниркових каналів.

ВМІСТ У ПРОДУКТАХ

Молочні продукти, також наявний в  зернових,  бобових. Дріжджі, листові зелені овочі, крупи (гречана та вівсяна), горох, зародки й оболонки зернових культур, хліб. Печінка, нирки, м'ясо, риба, сир, молоко, йогурт, пресований сир, яєчний білок,шпинат, мигдаль, кедровий горіх.Синтезується мікроорганізмами, зокрема мікрофлорою товстої кишки. Він міститься у дріжджах, яєчному жовтку, печінці, серці, нирках, молоці, ікрі, рибі, м’ясі, зародках і оболонках злаків, гороху, листкових овочах. Рибофлавін термостабільний, не руйнується при кулінарній обробці.

Розкладається під впливом ультрафіолетового і видимого світла, внаслідок дії лугів.

Вітаміни. Вітамін В1

Вітаміни. Вітамін В1

Тіамі́н (від грец. θειον — сірка; вітамін B1, аневрин) — водорозчинний вітамін.

Вітамін В1 або тіамін — важливий кофактор ферментів обміну глюкози та жирів. Він стає захищає судини від шкідливого впливу глюкози та інсуліну,

Вітамін В1 потрібен для адекватної роботи центральної і периферійної нервової систем — нейрони використовують саме глюкозу як джерело енергії, і брак вітаміну В1 може призвести до їх загибелі. Як наслідок, порушується короткотривала пам’ять і координація рухів. Вітамін В1 — це кофактор синтезу нейромедіатору ацетилхоліну.

Критична нестача вітаміну В1 проявляється як хвороба бері-бері (слабкість, тремтіння, втрата апетиту, ризик раптової смерті і паралічу) чи енцефалопатія Верніке-Косакова, але така клінічна картина — рідкість. Випадки критичної нестачі вітаміну В1 описані серед біженців в Східній Азії, що вимушено їли виключно рис.

начно частіше трапляється субклінічна картина браку вітаміну В1. Її досить важко розпізнати. Це може бути збільшення серця і тахікардія або ж фіброміалгія (хронічний біль та підвищена чутливість шкіри, порушення сну та безсилля), хронічна втома і “туман в голові”, поступова втрата м'язової ваги чи відсутність апетиту.

Вітамін В1 міститься в багатьох продуктах. Найбільше його є у висівках (запарених), в зеленому горошку, яйцях, свинині, печінці, квасолі, горіхах, гречці, коричневому рисі, патоці та дріжджах.

У природі синтезується рослинами і деякими мікроорганізмами (найбільше його міститься в дріжджах, хлібних злаках, картоплі). В організм людини і більшості тварин тіамін надходить з їжею. Його недостача в раціоні спричинює гіповітаміноз, а відсутність його призводить до розвитку хвороби бері-бері, що характеризується ураженням периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. Фізіологічне значення тіаміну зумовлюється його участю в процесах обміну речовин.

На тіаміни багаті крупи, борошно грубого помелу, бобові, свинина. Він руйнується в лужному середовищі: при додаванні до тіста соди, надто швидкому варінні квасолі та гороху тощо.

ФУНКЦІЇ

енергетичний метаболізм;

передача нервових імпульсів в мозок;

метаболізм нейромедіаторів (ацетилхолін і серотонін);

синтез колагену та інших білків.

НЕБЕЗПЕКА  ДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ

надмірне вживання алкоголю;

дієта з великою кількістю збагачених вуглеводів і обробленою їжею;

Старечий вік;

зловживання кавою чи чорним чаєм;

недостача фолатів (порушення абсорбції тіаміну);

інтенсивне фізичне навантаження;

гарячка, стрес, опіки, гіпертиреоз, захворювання печінки;

періоди швидкого росту: вагітність і лактація, підлітковий вік;

використання оральних контрацептивів.

НАСЛІДКИ  ДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ

порушення сприйняття і рефлексів;

нерівномірна ходьба, порушення її балансу;

розумова відсталість, проблеми з навчанням і запам'ятовуванням, часті головні болі, безсоння;

індивідуальні зміни (депресія, роздратованість);

м'язова слабкість (особливо в ділянці стегон);

кардіопатія, порушення серцебиття, задишка, анемія;

порушення утворення енергії і швидка втомлюваність;

порушення синтезу білків (колагена), повільне заживання ран;

низька протидія інфекційним захворюванням;

втрата апетиту, запори.

!!! Тіамін практично не токсичний. Дози, що перевищують 200 мг в день, можуть викликати сонливість у деяких пацієнтів. Нечасті алергічні реакції були зафіксовані після ін'єкцій тіаміна.

Вітаміни. Вітамін РР (В3)

 Вітаміни. Вітамін РР (В3)

Нікотинова кислота, також ніацин, вітамін B3, вітамін PP (від англ. pellagra preventing) — розчинний у воді вітамін; необхідний для багатьох реакцій окиснення у живих клітинах. Також ніацин потрібен для синтезування стероїдних гормонів (з них – естрогенів, прогестерону тестостерону, гідрокортизону), гормонів підшлункової залози (зокрема, інсуліну), щитовидної залози (тироксину).

Вперше нікотинову кислоту було отримано дослідником Хубером в 1867 році при окисленні нікотину хромовою кислотою. Сучасна назва нікотинова кислота отримала в 1873 році, коли австрійський хімік Хуго Вайдель синтезував цю речовину, окислюючи нікотин нітратною кислотою. Однак про вітамінні властивості нікотинової кислоти ще нічого не було відомо.

У тисяча дев'ятсот двадцятих роках американський лікар Джозеф Голдбергер припустив існування вітаміну РР, що сприяє профілактиці і лікуванню пелагри. І тільки в 1937 році групою вчених на чолі з Елвейджем було доведено, що нікотинова кислота і є вітамін РР. У 1938 році в СРСР вже успішно лікували пелагру нікотиновою кислотою.

Нікотинова кислота, нікотинамід та ніацин являють собою різні хімічні сполуки, однак вони є єдиними ланцюгом біохімічного перетворення вітаміну в організмі. Отже у більшості випадків їх називають, як синоніми вітаміну В3.

Нестача цього вітаміну призводить до дерматозів, деменції, діареї, а також спричинює таке захворювання як пелагра (авітамінозне захворювання з переважним ураженням шкіри). 

Вітамін РР впливає на метаболічні зміни, що вивільняють енергію. При отруєнні він уповільнює токсичну дію певних хімічних сполук і лікарських препаратів.

За структурою нікотинова кислота є похідним гетероциклічної сполуки піридину.  Є приблизно сотня нікотинамідзалежних ферментів.

Всмоктується вітамін B3 у тонкій кишці простою дифузією.

Вітамін В3 бере участь в енергозабезпеченні клітин і в знешкодженні шляхом окиснення природних та чужорідних речовин.

ВМІСТ У ПРОДУКТАХ

Дієта з достатнім вмістом білків зазвичай задовольняє потребу в ніацині, оскільки амінокислота триптофан може легко в нього перетворюватись. Джерелами самого вітаміну є м'ясо і риба, менше його печінці, дріжджах, картоплі, арахісі, зелені. Вітамін B3 у значних кількостях знаходиться у житньому хлібі, гречці, квасолі, м'ясі, печінці, нирках. 

Добова норма для дорослої людини приблизно 25 мг. 

Стійкий до дії кислот, лугів, високої температури, світла, окиснення.

Нікотинова кислота вимивається з сечею, тому запаси цього вітаміну необхідно поповнювати регулярно, незважаючи на те, що в деяких кількостях він може синтезуватися мікрофлорою кишківника.

ГІПОВІТАМІНОЗ

Пелагра (наступає після кількох місяців нестачі), ранні ознаки: млявість, головний біль, втрата апетиту, пізніше: сухість в роті, нудота, блювання, діарея, суха шкіра з виразками, неврологічні симптоми. Три основні симптоми пізніх стадій (3Д) діарея, деменція і дерматит. Тривалий дефіцит вітаміну може призводити до смерті.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ

Величезні дози можуть призводити до гіперглікемії, розширення кровоносних судин, ураження печінки, подагри.

 Вітамін B3 у продуктах харчування

             Говорячи про те, де міститься вітамін B3, слід зазначити, що ця речовина відноситься до одних з найбільш стійких: він не зруйнується під впливом високих і низьких температур, при лужному і кислотному впливі, під впливом ультрафіолету. Саме тому вітамін B3 в продуктах збережеться при будь-якій їх кулінарній обробці.  

Продукти, багаті триптофановою кислотою, яка в організмі має властивість трансформуватися в ніацин - головне джерело вітаміну B3, сюди в першу чергу відносяться:

• нежирна яловичина;

• м'ясо індика;

• печінка і нирки;

 • курячі яйця;

• кисломолочні продукти;

• риба.

 У менших кількостях вітамін B3 міститься в продуктах рослинного походження: бобових, пшоні, вівсі та перловці, грибах, моркві й буряку, білокачанній капусті, цибулі, зеленому горошку, болгарському перці, спаржі і петрушці.

 

Вітаміни. Вітамін Н

 Вітамін Н або В7 ( БІОТИН)

 Біотин (вітамін H або B7)     - водорозчинний вітамін групи В. Біотин є кофактором в метаболізмі жирних кислот, лейцину і в процесі глюконеогенезу.

 Кофермент у реакціях метаболізму амінокислот і жирів, зокрема необхідний для проходження циклу Кребса, формування пуринів, замінних амінокислот, використання амінокислот як джерела енергії.  Входить до складу ферментів, що регулюють білковий і жировий обмін, має високу активність. Бере участь в синтезі глюкокінази — ферменту, що регулює обмін цукрів.Є коферментом різних ферментів, у тому числі і транскарбоксілаз. Є джерелом сірки, яка бере участь у синтезі колагену. За участю біотину протікають реакції активації і перенесення СО 2.

Стійкий до дії світла, тепла, кислот.

ПРИЧИНИ НЕДОСТАТНОСТІ БІОТИНУ:

• спадковість;
• вживання антибіотиків і сульфаніламідних препаратів пригнічує здорову мікрофлору кишечника, що синтезує біотин;
• зловживання дієтами, які обмежують нормальне харчування;
• порушення травлення, обумовлені атрофією слизової оболонки шлунка і тонкого кишківника(синдром мальабсорбції після резекції тонкого кишківника);
• регулярне вживання сахарину, який негативно впливає на засвоєння і метаболізм біотину, а також пригнічує мікрофлору кишечника, що синтезує біотин;
• вживання сирих яєць, білок яких містить глікопротеїд авідин, який взаємодіє з біотином;
• вживання продуктів, що містять сірчисті сполуки як консервантів (E221 — E228) (сірчистий ангідрид, що утворюється при нагріванні таких продуктів, а також при контакті їх з повітрям, руйнує біотин);
• зловживання алкоголем (алкогольні напої заважають нормальному засвоєнню біотину).

ПРОЯВИ НЕДОСТАТНОСТІ БІОТИНУ:

• ураження шкіри рук і ніг
• сухість і нездоровий відтінок шкіри
• блідий гладкий язик
• сонливість, депресія
• болючість і слабкість м'язів
• гіпотонія
• високий рівень холестерину і цукру в крові
• анемія
• втрата апетиту і нудота
• погіршення стану волосся.

ПРОЯВИ ГІПЕРВІТАМІНОЗУ БІОТИНУ:

Гіпервітаміноз  - явище рідкісне, бо надлишок втводиться з сечею і потом. Якщо ж в організмі все ж таки є надлишок, у 10 разів перевищуючий потребу, то спостерігажться пітливість па пришвидшене сечовиділення.

ВМІСТ  БІОТИНУ В ХАРЧОВИХ ПРОДУКТАХ:

У малих кількостях біотин міститься у всіх продуктах, але більше всього цього вітаміну міститься в печінці, нирках, дріжджах, бобових (соя), цвітній капусті, горіхах (арахіс). У меншій мірі він міститься в томатах, шпинаті, яйцях (НЕ сирих), в грибах. Здорова мікрофлора кишечника синтезує біотин в достатній для організму кількості. Тому вживання продуктів, що нормалізують мікрофлору кишечника (молочнокислі продукти, квашена капуста) надає хоча і непрямий, але значний внесок у забезпечення потреби організму в біотині.

Велика частина біотину концентрується в нирках і печінці. Звідси він транспортується в усі, що його потребують, органи.

Добова потреба для дітей становить 50-150 мкг. залежно від статі та віку. Дорослим на добу необхідно 150-300 мкг цього вітаміну. При опіках і для людей з алкогольною залежністю необхідні підвищені дози біотину.

Роль вітаміну Н для організму

Важливе місце вітамін Н займає в обмінних процесах вуглеводів, жирів і білків, а також для посилення дії вітаміну С.

За участю біотину відбуваються реакції активації і транспортування вуглекислого газу по кровоносній системі.

Він формує деякі комплекси ферментів, що беруть участь у забезпеченні правильного росту і нормалізації функцій організму.

Вітамін Н разом з гормоном інсуліном стабілізує рівень цукру в крові і бере участь у виробленні глюкокінази. Ці два фактори дуже важливі при лікуванні хвороби цукровий діабет.

У функції біотину входить збереження здоров'я шкіри, захист її від дерматиту.

Вітамін Н зменшує больові відчуття в м'язах, оберігає волосся від сивини, уповільнює процеси старіння в організмі.

У складі біотину присутні молекули сірки. У деяких випадках він є єдиним джерелом сірки, що надходить в організм.

Вітаміни. ВІТАМІН С

 Вітаміни. ВІТАМІН С

Що ми знаємо про вітамін С

Вітамін С – це водорозчинний вітамін, який виконує безліч функцій в організмі, серед яких:

• Захист мислення та пам'яті під час старіння. Вітамін С є сильним антиоксидантом. Низький рівень цього вітаміну пов’язаний із порушенням здатності мислити та запам’ятовувати. Високе споживання вітаміну С з їжею або добавками надає захисний ефект мисленню та пам’яті під час старіння.
• 
• Підтримка здорового вигляду шкіри. Клітини шкіри використовують цей вітамін для захисту від забруднення шкіри на вулиці, під час курінням та від ультрафіолетових променів. Також вітамін С необхідний для створення колагену. Колаген – це білок, який відповідає за пружність і тонус шкіри.
• Сприяння зниженню тиску. Так дослідження на тваринах показало, що приймання добавки з вітаміном С сприяв розслабленню кровоносних судин, що несуть кров від серця. Це сприяло зниженню рівня артеріального тиску. Інше дослідження довело, що вживання добавок вітаміну С дорослими із високим кров'яним тиском знижує систолічний кров'яний тиск на 4,9 мм рт.ст., а діастолічний на 1,7 мм рт. ст.
• Поліпшення засвоєння заліза. Вітамін С допомагає перетворити залізо, яке погано засвоюється, у форму, яка легше засвоюється. Це особливо корисно для людей, які виключили м'ясо із раціону харчування. Оскільки м’ясо є основним джерелом заліза.
• Захист шкіри, когнітивних процесів та поліпшення засвоєння заліза – це важливі, але не головні функції вітаміну. Він більше цінується своєю властивістю зміцнення імунітету. Згідно з виданням Healthline існує декілька причин, чому вітамін С заведено вважати захисником імунітету:

• По-перше, він сприяє виробленню білих кров'яних клітин, відомих як лімфоцити та фагоцити, які допомагають захистити організм від інфекції.

  По-друге, вітамін С допомагає цим білим клітинам ефективніше функціонувати, захищаючи їх від пошкодження потенційно шкідливими молекулами, такими як вільні радикали.

  По-третє, оскільки вітамін С збільшує вироблення колагену, він допомагає шкірі служити функціональним бар'єром для запобігання потраплянню шкідливих сполук у організм. Вітамін С у шкірі також може сприяти загоєнню ран. Сприяє нормальній роботі опорно- рухового апарату.

• Антиоксидант, необхідний для синтезу колагену, перетворення триптофану у серотонін і холестеролу у жовчні кислоти, покращує всмоктування іонів заліза, потрібний для активації фолієвої кислоти.

• Руйнується під впливом світла, нагрівання, лугів.

Попри те, що наразі не має підтвердженої користі вітаміну С у лікуванні COVID-19, не варто нехтувати ним у щоденному раціоні.

Так за даними Національної медичної академії США рекомендована денна норма споживання вітаміну С:

• Діти (1–3 роки) – 15 мг;
• Діти (4–8 років) – 25 мг;
• Підлітки (9–13 років) – 45 мг;
• Підлітки (14–18 років) – 65–75 мг;
• Дорослі жінки (віком від 19 років) – 75 мг;
• Дорослі чоловіки (віком від 19 років) – 90 мг;
• Вагітні жінки (віком від 19 років) – 85 мг;
• Жінки, що годують груддю (віком від 19 років) – 120 мг.

Найкращими джерелами вітаміну С є фрукти та овочі. Проте варто пам'ятати, що вітамін С в їжі легко руйнується внаслідок термічної обробки. Тому рекомендовано вживати овочі та фрукти в сирому вигляді для максимального споживання вітаміну.

Серед продуктів багатих на вітамін С варто виокремити:

• перець чілі;
• жовтий болгарський перець;
• ківі;
• цитрусові;
• броколі;
• брюссельська капуста;
• полуниця;
• хурма;
• петрушка;
• чебрець;
• чорна смородина
• шипшина.

ГІПОВІТАМІНОЗ:

Цинга: порушення формування міжклітинного матриксу, болі в суглобах, хвороби зубів, порушення росту кісток, загоєння ран, кровоточивість ясен, анемія, схильність до інфекційних захворювань, втрата ваги, дегенерація м'язів і хрящів.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ:

Великі дози (у 10 і більше разів вищі за рекомендовані) призводять до діареї, підвищеної мобілізації мінеральних речовин кісткової тканини, посилене зсідання крові, формування ниркових каменів.

Вітаміни. Вітамін К.

Вітаміни. ВІТАМІН К.

 Вітамін К — жиророзчинний вітамін. Під загальною назвою вітамін K поєднується  група близьких за своїм хімічним складом й дією на організм речовин (від вітаміну K1 до K7).

Із цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну K, що існують у природі: вітамін K1 і вітамін K2.

Вітамін K1 — речовина, яка синтезується в рослинах і знаходиться в листі.

Вітамін K2 — речовина, яка переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишечнику, а також клітинами печінки тварин. Вітамін K можна виявити у всіх тканинах тварин. Бере участь в регуляції процесів зсіданні крові.

Вітамін К утворюється в організмі людини кишковою мікрофлорою. Запасається в невеликих кількостях у печінці,  руйнується на світлі й у лужних розчинах. Сприяє зміцненню капілярів та профілактиці кровотеч. 

У природі вітаміном K1 особливо багаті зелені частини рослин, які дають від 50 до 800 мкг вітаміну K1 на 100 г їжі. Особливо багатою на вітаміну К є петрушка: 5 г (2-5 гілочок) містить 80 мкг, забезпечуючи добову потребу. Найбільший його вміст у бобових рослинах, шпинаті, капусті, листах кропиви, томатах. Міститься у плодах шипшини, хвої, вівсі, житі, пшениці, люцерні, зеленому чаї, ламінарії та інших. У коренеплодах та фруктах вміст вітаміну K1 значно менший. Із тваринних продуктів варто відзначити печінку, у якій він депонується, та яйця. 

Потреба у вітаміні K, тобто та кількість, яка необхідна для запобігання дефіциту в нормальних умовах, становить приблизно 1 мкг на кілограм ваги тіла в день. При вазі 60 кг людині потрібно 60 мкг вітаміну K у день. Типовий раціон містить від 300 до 500 мкг вітаміну K у день. Дефіцит вітаміну — явище рідке, за винятком тих випадків, коли харчування різке обмежене або коли взаємодії з ліками впливають на засвоєння вітаміну. Навіть без харчових джерел нормально функціонуюча популяція бактерій кишечнику може виробити досить вітаміну K.

Немовлята на природному вигодовуванні ризикують набути дефіцит вітаміну K, оскільки жіноче молоко містить недостатню кількість вітаміну, а кишкова флора в них ще недостатньо розрослася, щоб його робити в необхідних кількостях. Потреба у вітаміні K у немовлят становить у перші дні життя 10-12 мкг.

Добова потреба у вітаміні значно збільшується при гепатитах, цирозі печінки, жовчнокам'яній хворобі, хворобах кишечника, кровотечах, а також при тривалому застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.

Вітаміни. ВІТАМІН Е

Вітаміни.  ВІТАМІН Е

Препарат застосовується при захворюваннях серцево-судинної системи, опіках. виразках різного походження. запальних процесах сітківки ока, токсикозах вагітності, м’язовій дистрофії, при захворюваннях нервової системи та шкіри.

Цінність вітаміну Е для організму людини

До складу вітаміну E входять чотири подібні за структурою вітаміни, які називаються токоферолами (назва походить від др.-грец. слів «τόκος» і «φέρειν», які означають «давати потомство»). Найбільшу оздоровчу активність має D-альфа-токоферол.

В організмі людей і тварин токофероли не утворюються. Містяться вони в зеленому листі конюшини, салату, шпинату, зародках пшениці, в олії сої, арахісу, бавовнику, льону, кукурудзи, а також у продуктах тваринного походження: яєчному жовтку, печінці, вершковому маслі. Вітаміни Е – олієподібна світло-жовта прозора рідина з слабким запахом, не розчинається у воді, на світлі окислюється й темніє.

Токофероли є антиоксидантами, тобто запобігають прямому (без ферментному) окисленню ненасичених жирних кислот, аскорбінової кислоти, каротину та інших речовин.

Вітамін Е належить до жиророзчинних вітамінів і потрібний для забезпечення нормальної структури і функціонування мембран (оболонок) клітин.
Пояснюється це тим, що мембрани клітин складаються із жирів, які можуть «псуватися», точніше, окислюватися під дією надмірної кількості вільних радикалів. Причиною можуть бути забрудненість середовища,  харчування переробленеою їжею, вживання ліків, куріння, гормональні зміни, вік тощо. Вітамін Е вступає в реакцію з вільними радикалами, внаслідок чого мембрани залишаються неушкодженими.

Ця чудова здатність захищати мембрани стосується всіх без винятку клітин, але насамперед — нервових, м’язових, імунних, статевих (яйцеклітин та сперматозоїдів), клітин органів, що виробляють гормони (гіпофіза, наднирників, щитоподібної залози та ін.).
За дефіциту вітаміну Е жири в мембранах клітин «псуються» і порушується їх робота.
Вітамін Е захищає від окислення омега-3 жири, чим посилює їх протизапальну дію, знижує ризик утворення тромбів. Захищає вітамін Е також і вітамін А та коензим Q10.
Вітамін Е — ключовий фактор міцного імунітету і здоров’я шкіри та очей.
Найкраще виявляє свою активність у поєднанні з вітаміном С та селеном, тобто є «гравцем» у команді вітамінів.

Дефіцит вітаміна Е передусім спричинює руйнування м’язових волокон та нервових клітин, тобто клітин, які мають найбільшу активність та найбільший ризик до ушкодження вільними радикалами. Згодом можуть руйнуватися клітини печінки, нирок, статевих залоз та плоду під час вагітності.
Тривалий дефіцит вітаміну Е порушує роботу клітин та спричинює кисневе голодування органів із високою потребою в кисні (нервова система).

Симптоми Е-гіповітамінозу:

• слабкість, ослаблений тонус м’язів, зокрема серцевого м’яза;
• жирові відкладення на м’язах;
• зниження потенції у чоловіків, репродуктивної здатності, схильність до викиднів у жінок, ранній токсикоз вагітності;
• сухість шкіри, ламкість нігтів;
• анемія — гемоліз еритороцитів, зумовлений порушенням стабільності їх мембран;
• порушення координації рухів за рахунок демілієнізації в спинному мозку;
• погіршення гостроти зору —- можлива дегенерація сітківки внаслідок вторинного порушення обміну вітаміну А;
• зміни в клітинах печінки, нирок.